Саме по такому шляху пішов І.А.Ісмаїлов, який розглядає принципи кримінальної політики як “наскрізні орієнтири організації, функціонування, розвитку системи боротьби з злочинністю, концентроване вираження її суті”. Виходячи з цього, в якості принципів кримінальної політики він пропонує такі соціальні вимоги, які “визначають засоби організації і функціонування як системи боротьби зі злочинністю в цілому, так і різних її підсистем (профілактична або кримінологічна політика; кримінально-правова або кримінально-судова політика; виправно-трудова або кримінально-виконавча політика), об'єднують їх в єдино діючу структуру, інтегрують різноманітні процеси, що відбуваються в різних підсистемах в одну основну тенденцію, полегшуючи ефективність впливу на злочинність в бажаному для суспільства напрямку”. Роблячи висновок, він виділяє наступні принципи кримінальної політики: гуманізм, моральність, законність і науковість Кригер Г.А., Кузнецова Н.Ф. Проблема социальной обусловленности уголовного закона. XXV сьезд КПСС и дальнейшее укрепление социалистической законности. - М., 1977. - с.20..

Спроба обмежити кількість принципів кримінальної політики виявляється правильною, бо численність керуючих ідей ослаблює їх значення. Слід також врахувати, що більшість фундаментальних робіт по досліджуваному питанні було написано в період 1970-1990 рр. З тих пір ситуація в країні докорінно змінилася, і тому вимагаються інші погляди на різноманітні проблеми. Розглянемо політичні і ідеологічні новації, які, на нашу думку, обумовлюють необхідність переосмислення і перегляду встановлених поглядів і уявлень на зміст і систему принципів кримінальної політики.

По-перше, в Конституції України чітко зафіксований пріоритет загальнолюдських цінностей над іншими, визнане недопустимим самовільне обмеження прав і свобод громадян, проголошений курс на максимальне забезпечення безпеки особи, встановлено пряму дію норм міжнародного права в області захисту прав людини.

По-друге, виникла деідеологізація, деполітизація, департизація системи органів кримінальної юстиції. Звичайно, цей процес не означає відмови в принципі від політики і ідеології в сфері боротьби зі злочинністю. З цього приводу Г.М.Миньковський писав: "Держава і її органи - завжди політичний інститут; ідеологія або система основних ідей завжди лежить в основі діяльності. Друга справа, коли мова повинна йти про ідеологію і політику пріоритетного захисту людини і громадянського суспільства. Саме на цій основі можуть бути вирішені такі проникаючі завдання концептуального рівня, як правильне визначення місця боротьби зі злочинністю в структурі соціальної діяльності; формулювання реальних цілей цієї боротьби і диференціації задач і статусу правоохоронних органів" Миньковский Г.М. Правовая политика в сфере борьбы с преступностью и проблемы законодательного регулирования этой борьбы // Проблемы формирования уголовной политики Российской федерации и ее реализации органами внутренних дел. - М. – 1995. - с.32.

. В зв'язку з цим втрачають будь-який зміст принципи класовості, партійності, пролетарського інтернаціоналізму і т.ін., які в минулу епоху розглядались як основоположні ідеї, вимоги радянської кримінальної політики.

По-третє, на державному рівні політичного керівництва, законодавчої, виконавчої і судової влади усвідомлені негативні наслідки надлишків кримінально-правових заборон; почала втілюватись в життя ідея розумного достатку і реального виконання.

Враховуючи ці нові реалії, які мають методологічне значення, до принципів кримінальної політики, на нашу думку, слід віднести: законність; рівність громадян перед законом; демократизм; справедливість; гуманізм; невідворотність відповідальності; науковість. Розкриємо зміст кожного з них.

Принцип законності переважно розуміється як ідея, у відповідності з якою злочин, його ознаки, караність та інші наслідки здійснення злочину визначаються тільки законом. Ніхто не може бути підданим кримінальному покаранню інакше як за вироком суду і в відповідності з законом. Враховуючи названі обставини законодавець в Кримінальному кодексі України на перше місце поставив саме принцип законності (ст.2 КК України).

Значення цього принципу полягає ще й в тому, що саме він реалізує на практиці верховенство права, верховенство закону по відношенню до інших видів правового регулювання.

Принцип рівності громадян перед законом знайшов законодавче відображення в кримінальному праві, яке встановлює, що особи, які скоїли злочин, рівні перед законом і підлягають кримінальній відповідальності незалежно від статі, раси, національності, мови, майнового і посадового положення, місця проживання, відношення до релігії, переконань, належності до суспільних об'єднань, а також інших обставин. Цей принцип створює фундамент правового статусу громадян в правовій державі і демократичному суспільстві.

Принцип демократизму означає перш за все широку участь громадян і їх об'єднань в реалізації завдань кримінальної політики. В закріплені правових основ державного і суспільного життя, необхідні як пряма участь громадян, так і їх вплив на діяльність державного апарату, органів кримінальної юстиції за допомогою гласності і максимально можливої відкритості цієї діяльності, постійного врахування громадської думки, розвитку громадського контролю.

Держава визначає основні напрямки боротьби зі злочинністю. Але її зусилля будуть успішними тільки у взаємодії з зусиллями всіх інститутів громадянського суспільства, народу в цілому і кожного громадянина окремо. Це визнано кримінологами всього світу і закріплено в ряді резолюцій ООН. Частково в матеріалах спеціальної сесії IV Конгресу ООН по боротьбі з злочинністю і зверненню з правопорушниками формулюється висновок про те, що в різних країнах світу межі використання інститутів участі громадськості в боротьби зі злочинністю різні із-за об'єктивних політичних і соціально-економічних факторів, але суть принципової позиції зводиться до того, що без допомоги всього населення, всього суспільства успіх в боротьбі неможливий.

Принцип справедливості встановлює, що покарання і інші міри кримінально-правового характеру, застосовані до особи, яка скоїла злочин, мають бути справедливими, тобто