Повністю питання застосування судами старого права при розгляді справ було вирішене прийнятим 30 листопада 1918р. "Положенням про народний суд РРФСР". Стаття 22 Положення однозначно встановлювала, що при розгляді всіх справ народний суд "застосовує тільки декрети Робітничо-Селянського уряду, а у випадку відсутності чи неповноти такого керується соціалістичною правосвідомістю". Так завершився процес фактичного скасування дії права царської Росії. Він пройшов, як бачимо, не в повному розумінні традицій юридичної техніки, тобто шляхом прямого скасування старих законів, а в абсолютній більшості, шляхом поступового звуження можливості їх застосування судами, в міру зростання кількості і покращання якості законів нової влади.

В Україні процес ліквідації права попередніх урядів мав такі ж загальні закономірності, що і в РРФСР, але були й суттєві особливості. Вже на 1-му Всеукраїнському з'їзді Рад 11-12 /24-25/ грудня 1917 р. була прийнята резолюція, яка проголошувала недійсними всі розпорядження Центральної Ради і її Генерального Секретаріату, які були "спрямовані проти інтересів робітників і найбідніших селян України".

Пізніше, 4 січня 1918 р.. Народний Секретаріат України прийняв постанову "Про введення народного суду", ст.23 якого проголошувала: "В своїх рішеннях народні суди керуються революційною совістю і законами попередніх урядів, за виключенням законів відмінених". До числа скасованих відносилися всі постанови і розпорядження Центральної Ради та її Генерального Секретаріату".

Маніфестом від 29 листопада 1918р., після відновлення влади Рад на Україні, Тимчасовий Робітничо-Селянський уряд скасував "іменем повсталих мас... всі закони, накази, угоди, постанови і розпорядження як гетьмана і його агентів, так і Центральної Ради і її агентів". Під загрозою розстрілу на місці заборонялося примушувати чи умовляти до їх виконання.

Дещо пізніше, 21 січня 1920р., Всеукрревком анулював законодавство всіх білогвардійських урядів. Ревкоми на місцях приймали постанови про скасування білогвардійського законодавства і відновлення законів влади Рад.

2.2. Проблема наступності /спадковості/ між новим правом, народженим жовтневою революцією, і правом попередніх урядів

Ця проблема є надзвичайно багатоплановою і тому зараз ми обмежимося лише окресленням загальних закономірностей її вирішення після жовтневої революції. Протягом десятиріч про проблему наступності (спадковості) між новим правом і правом царської Роси не прийнято було говорити. Очевидно, тому, що об'єктивна інформація з цього питання могла б суттєво підірвати офіційну ідеологічну версію про "неминучу загибель капіталізму".

Наступність між новим і попереднім правом є закономірним явищем, яке завжди має місце, коли змінюється одна форма держави іншою. Важливо не забувати, що в попередньому праві завжди відображаються тією чи іншою мірою, загальнолюдські інтереси.

Створення в пожовтневий період нового права було підпорядковане цій закономірності. В процесі створення нового права елементи і форми старого права проходили критичну переоцінку через призму ідеологічної платформи партії більшовиків і, відповідним чином удосконалювалися, пристосовувались до її постулатів, інколи прямо вказувалися, які попередні закони слід застосовувати, іноді дію попередніх законів тимчасово зупиняли, а в деяких випадках попередні закони змінювалися, доповнювалися і в такій формі застосовувалися.

Досить часто, на перших порах, наркомати, не вдаючись в суть проблеми, перелицьовували під новим заголовком старі закони.

Вирішальне ж значення у створенні нового права мала законодавча діяльність тодішніх найвищих органів державної влади: з'їздів Рад, Центрального Виконавчого Комітету, ради народних Комісарів, Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету Народного Секретаріату України, Тимчасового Робітничо-Селянського уряду, 19 Всеукрревкому. Так тільки в РРФСР в період з 52 жовтня 1917 р. до 1 червня 1922 р. було видано більше 400 нормативних актів, які містили кримінально-правові норми.

2.3. Тенденція до централізації правового регулювання

Процес створення на Україні нового права був однозначно підпорядкований правотворчій і правозастосовуючій практиці РРСФР. Так ще рішення І Всеукраїнського з'їзду Рад було доручено ЦВК Рад України негайно поширити на територію Української республіки всі декрети і розпорядження Робітничо-Селянського уряду України, які мають загальне дня всієї федерації значення. А декларацію від 29 січня 1919 р. Тимчасовий Робітничо-Селянський уряд України поширив на Україну всі прийняті в Росії заходи законодавчого характеру в галузі трудових відносин.

Через рік, 27 січня 1920 р. Всеукрревком постановою "Про об'єднання діяльності УРСР і РРФСР" проголосив: "В розвиток угоди Всеукраїнського ЦВК від 1 червня 1919 року про об'єднання діяльності обох республік, аж до кінцевого оформлення взаємовідносин останніх... всі декрети, постанови УРСР, що стосуються органів влади і підвідомчих установ, зв'язаних з названою вище угодою як-то: військові, ВРНГ, продовольства, трудсоцзабезу, шляхів сполучень, пошт і телеграфу, фінансів/ анулюються і замінюються і декретами РРФСР, які вступають в силу на всій території України з моменту опублікування цього і підлягають негайному виконанню" Образование и развитие СССР: Сб. док. - М., 1973. - с.110..

Це стосувалося й кримінального законодавства. Видані в грудні 1919 р. "Керівні начала кримінального права РРФСР” були введені на території України 4 серпня 1920 р.

Хоча поширення на території України законодавства РРФСР не означало відмову України від здійснення самостійної правової політики, воно, як бачимо, суттєво обмежувало її сферу.

В нинішніх умовах явно недостатньо посилання на той факт, що "РРФСР мала найбільш багатий досвід радянського державного будівництва" і тому Україна використовувала його в галузі законодавства, На наш погляд, є причини більш глибокі.

Події часів жовтневої революції 1917 р. і громадянської війни свідчать, що тоді на Україні велику роботу проводили В.О.Антонов-Овсієнко, А.С.Бубнов, К.Є.Ворошилов, Ф.Е.Дзержинський, В.П.Загонський, Я.Б.Гамарник, В.Й.Квірінг, С.В.Косіор, Д.З.Мануйльський, Г.К.Орджонікідзе, І.І.Петровський, Артем /Ф.А.Сергеев/, М.О.Скрипник, І.Ф.Смирнов /Ласточкін/, М.І.Подвойський, М.В.Фрунзе та інші члени РСДРП /б/,