Приватна власність "пережила" Сталіна і остаточно була скасована в 60-х роках шляхом ліквідації кустарно-ремісничих промислів.

2.5. Тенденція розширення сфери кримінально-правового регулювання і зростання караності за злочини

На другій сесії ВЦВК ХП скликання, що відбулася в жовтні 1925 р., проголошувалася нова тенденція в кримінально-правовій політиці. Суть її полягала в тому, що державі все меншою мірою потрібні прямі, примусові форми правління, оскільки зв'язок радянської влади з широкими робітничо-селянськими масами, згідно з офіційною версією, виявився настільки тісним, що вона стала виражати собою більшість суспільства. Ця теза невдовзі була переглянута і, як уже зазначалося, замінена сталінською теорією зростання масової боротьби в міру просування на шляху до соціалізму.

Порівняльний аналіз особливих частин КК 1922,1927 і 1961 рр.

Показник | КК1922 | КК1927 | КК1961

Кількість статей |

185 |

286 |

291

Кількість норм |

252 |

454 |

516

Кількість заборонених діянь |

497 |

621 |

849

Проведений аналіз розвитку кримінального законодавства України підтверджує наявність тенденції до розширення сфери кримінально-правового регулювання.

Як видно, кількість статей і кримінально-правових норм, а також кількість заборонених ними суспільно-небезпечних діянь в кримінальному кодексі УРСР постійно зростала.

Розширення сфери кримінально-правової заборони поєднувалася зі зростанням караності за злочини.

Проблеми соціальної зумовленості розширення сфери кримінально-правової заборони і караності за злочини за кримінальним законодавством України є самостійним і досить широким предметом науки кримінального права. Його дослідження потребує зусиль багатьох вчених, представників не лише правових, а й інших гуманітарних дисциплін.

Підсумовуючи, слід зазначити, що в історії кримінального законодавства віддзеркалений складний, неоднозначний, дуже часто тернистий шлях, яким пройшов наш багатостраждальний народ за період радянської влади. Настав час для об'єктивного аналізу проблем історії взагалі і історії кримінального законодавства зокрема. З 1 вересня 2001 року вступив в дію новий кримінальний кодекс України, в якому відображені всі досягнення кримінально-правової і кримінологічної науки України на сучасному етапі.

РОЗДІЛ 3. КРИМІНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО ЯК ОСНОВА КРИМІНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ

3.1. Кримінальний закон і кримінальна політика

Проблеми взаємозв'язку і відношення політики і права, в тому числі і державної кримінальної політики та кримінального закону, являлись предметом багатьох теоретичних досліджень. Це створило достатньо стійкий фундамент для вирішення зазначених проблем.

Системний аналіз політичних, правових і наукових ідей, поглядів доктрин, концепцій і т.д. в генезисі дозволяє відокремити і зафіксувати по крайній мірі три стержневі положення: 1) кримінальна, як і інша, політика і право нерозривно взаємозв'язані; 2) кримінальна, як і інша, державна політика виражається у законах; 3) центральне місце в вираженні державної кримінальної політики займає кримінальний закон.

Факт вираження державної політики в законі констатується в таких безумовно обґрунтованих висновках, як, наприклад: "закон є мірою політичною, тобто є політикою"; "воля, якщо вона державна, має бути вираженою у вигляді закону, прийнятого владою"; "право - це образний офіціоз відображеного в ньому змісту політики, підтриманий авторитетом державної, загальнонародної волі, перетворений в закон".

При цьому, коли державна політика виражається у всій сукупності законів, а також в інших нормативно-правових актах вищих органів виконавчої влади, то кримінальна державна політика - лише частина названої сукупності.

Щодо кола законів та інших нормативних актів, в яких виражається кримінальна політика, в юридичній літературі висвітлені різноманітні точки зору. До них відносяться позиції, згідно яких: кримінальна політика виражається в кримінальному законодавстві та законі; "нормативною основою радянської кримінальної політики являються Конституція СРСР, конституції союзних республік і ті галузі радянського права, які обслуговують безпосередньо державну функцію охорони радянського суспільства, соціалістичної системи господарства, соціалістичної власності, прав та інтересів особи, а саме: кримінальне, кримінально-процесуальне, виправно-трудове і адміністративне законодавство... і ті правові норми, які регламентують діяльність добровільних об'єднань і колективів трудящих в цій галузі, наприклад. Положення про товариські суди, крім галузей права, регулюючих безумовно боротьбу з злочинністю, забезпечуючи, примусову дію на осіб, які скоїли злочин, в цілях їх виправлення і попередження нових злочинів".

Наведені судження представляють собою важливий орієнтир, що вказує на форми вираження кримінальної політики, а сукупність цих суджень характеризує генезис розвитку наукових поглядів на рішення даної проблеми.

3.2. Політико-правові передумови проведеної реформи кримінального законодавства

Необхідність реформи кримінального законодавства викликана різними передумовами. Основні з них лежать в соціально-економічній, політичній і правовій сферах.

Базисні передумови - це соціально-економічні перетворення, що відбулися в нашій країні в останнє десятиріччя, головним чином після розпаду СРСР в 1991 р., що полягають в переході до нових умов економічної діяльності, зокрема ринкової економіки, що характеризує спрямованість на становлення нових виробничих відносин і відповідної соціально-економічної формації. Соціальне-економічні перетворення відрізняються різноманіттям, суперечністю, невизначеністю контурів, впливом колишньої тоталітарної системи. Останнє виражається, зокрема, в фактичному захопленні представниками владних структур, якими виявилися в переважній більшості особи, що складали колишню партійно-державну еліту, «левової частки» стартової власності, що була загальнонародним надбанням, і ніби порівну і справедливо шляхом обманної ваучеризащї, поділеної між громадянами.

Основними політичними передумовами реформи кримінального законодавства були і продовжують залишатися новий економічний курс, що перебуває в спрямованості на становлення нової соціально-економічної формації; становлення України як самостійної, незалежної і суверенної держави; спрямованість на побудову правової держави; процес демократизації, що продовжується; зміна відношення до тих або інших соціальних цінностей, в тому числі і до їх охорони кримінальним законом.

Основні правові передумови проведеної реформи: прийняття Конституції і «некримінальних» законів, що закріпили перехід до нових економічних відносин, і відповідаючі міжнародним стандартам демократичні перетворення, що привели до встановлення нових соціальних цінностей, нерідко протилежних колишнім; необхідність кримінально-правової охорони цих соціальних цінностей і скасування такої охорони ряду колишніх соціальних цінностей, що не вписуються в нові