Третє часткове положення передбачає зменшення числа альтернативних санкцій на користь відносно визначених і абсолютно визначених санкцій у вигляді позбавлення волі, що зумовлено вказаним соціально-психологічним сприйняттям цього вигляду покарання.

Нарешті, четверте часткове положення полягає в доцільності введення в окремі норми КК абсолютно визначених санкцій, передусім за діяння, що здійснюються в сфері організованої злочинності. Це важливо, зокрема, для того, щоб, виключити можливість вибору суддями міри покарання, в певній мірі відгородити їх від впливу членів організованих злочинних угруповань, часто прагнучих різними незаконними способами (погрозами, шантажем і інш.) примусити суддей призначити найменш сувору з передбачених в альтернативній або відносно визначеної санкціях міру покарання.

Третій основний напрям вдосконалення кримінального законодавства, полягає у виключенні внутрішньої неузгодженості і суперечності системи і окремих норм КК, що і було зроблено шляхом прийняття нового кодексу.

Нарешті, четвертий, основний напрям - якісне підвищення рівня правозастосування кримінально-правових норм в слідчій і судовій практиці - полягає у нововведеннях, що ніколи не застосовувалися у вітчизняному кримінальному законодавстві, але що пропонуються в юридичній літературі. Найбільш цікавими визначаються положення про необхідність включення до загальної частини статті, яка б розкривала кримінально-правові терміни, що застосовуються у кодексі, визначення правил кваліфікації злочинів тощо.

Само собою зрозуміло, що названі напрямки не вичерпують можливостей удосконалення кримінального законодавства. Виявлення таких можливостей - завдання об'єднаних зусиль вчених в даній галузі юридичної науки.

РОЗДІЛ 4. КРИМІНАЛЬНА ПОЛІТИКА І ПРОБЛЕМИ КОНТРОЛЮ

4.1. Правові засади контролю. Конституційно-правове регулювання контролю

Основний зміст ідеї правової держави в нашому суспільстві полягає в необхідності відродження начал права, у забезпеченні верховенства Конституції та її правових засад в структурі джерел права, прямої та безпосередньої дії конституційних норм і відповідно в підвищенні престижу закону через зміцнення його правових витоків Савицкий В.М., Ледях И.А. Право как основа социалистического правового государства // Социалистическое правовое государство. Концепция и пути реализации. - М, 1990. - с. 192..

Розглянемо, як ці ідеї втілилися в Конституції України з точки зору створення правових засад контролю за формуванням і реалізацією завдань кримінальної політики як одного із важливих напрямів контролю суспільства над державою, народу над владою.

Конституцією, яка в ст. 1 встановлює, що Україна є демократичною, соціальною і правовою державою, закладена правова основа контролю. Тільки в демократичній державі її громадяни рівноправні і володіють широкими правами і свободами, в тому числі правом брати участь в управлінні справами держави. Тільки в правовій державі переважають принципи права, а не мотиви політичної або якої-небудь іншої доцільності. Демократична правова держава «пов'язана» правом, виходить з визнання невідчужуваних (природжених) прав і свобод людини та покладання на державу обов'язку дотримувати й захищати права і свободи людини та громадянина.

Для реалізації цих важливих конституційних засад повинні використовуватися різні інститути і механізми, в тому числі й інститути контролю. Держава зобов'язана створювати не тільки систему захисту прав і свобод, в яку були б включені судові і адміністративні органи, парламентські і президентські структури, встановлювати чіткі процедури такого захисту, але також систему і механізм контролю за забезпеченням цих прав і свобод. Цей обов'язок держави прямо випливає із ст. 3 Конституції.

В однаковій мірі до норм, що встановлюють право контролю над владою, потрібно віднести ст. 5 Конституції, в якій носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні проголошується її народ, що здійснює цю владу як безпосередньо, так і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Це означає, що, формуючи і реалізовуючи завдання кримінальної політики, органи державної влади опосередковано реалізовують владу народу, а значить, вони підконтрольні йому.

У ряді норм Конституції нарівні з покладанням на державу обов'язку контролю за діяльністю органів кримінальної юстиції встановлюється і предмет такого контролю.

Так, в ст.ст. 13,15 і 42 гарантується єдність економічного простору, вільне переміщення товарів, послуг і фінансових коштів, підтримка конкуренції, свобода економічної діяльності, а також визнаються і захищаються рівним чином приватна, державна, муніципальна та інші форми власності. Ці конституційні принципи знаходять свій розвиток в інших статтях Конституції. Новим КК України на виконання конституційних норм, що розглядаються, в кримінальному законодавстві введений принцип єдності кваліфікації і санкцій за злочини проти власності в різних її формах. Таким чином була ліквідована відмінність у кваліфікації злочинів, що зазіхають на різні форми власності. На цій основі компетентні органи, що здійснюють контроль за кримінальною політикою, зобов'язані стежити, як правозастосовчими органами виконуються вказані конституційні положення.

Аналогічно предмет контролю встановлений і ст. 37 Конституції, яка забороняє створення і діяльність громадських об'єднань, цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, насильницьку зміну конституційного ладу і порушення територіальної цілісності України, підрив її безпеки, створення озброєних формувань, розпалювання соціальної, расової, національної, релігійної ворожнечі. Відповідно до даної норми в КК України встановлена кримінальна відповідальність за перераховані вище діяння (ст. 109,110,260).

Правовою основою для контролю за