Коли підсудному було пред'явлено декілька обвинувачень і деякі з них не були доведені, то у резолютивній частині вироку повинно бути зазначено, по яких з них підсудний виправданий, а по яких — засуджений.

Якщо підсудний визнається винним, але звільняється від відбування покарання, суд зазначає про це в резолютивній частині вироку.

Коли призначається покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, у резолютивній частині вироку робиться посилання на статтю 69 Кримінального кодексу України і зазначається обрана судом міра покарання.

У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням відповідно до статей 75-79 і 104 Кримінального кодексу України, у резолютивній частині вироку зазначаються тривалість іспитового строку, обов'язки, покладені на засудженого, а також трудовий колектив або особа, на які, за їх згодою або на їх прохання, суд покладає обов'язок по нагляду за засудженим і проведенню з ним виховної роботи.

В резолютивній частині виправдувального вироку зазначається прізвище, ім'я та по батькові виправданого; вказується, що підсудний в пред'явленому обвинуваченні визнаний невинним і по суду виправданим; вказується про скасування запобіжного заходу,про скасування заходів до забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна, про речові докази, судові витрати і про порядок та строк оскарження вироку.

Крім того, у вироку апеляційного суду вказується зміст вироку суду першої інстанції, суть апеляції, мотиви прийнятого рішення (ч. З ст. 378 КПК).

Вирок суду повинен бути правильним по суті і по формі. Форма — це спосіб, мова його змісту і послідовність викладення.

Вирок має бути викладений у такій формі, щоб переконував, що прийняте судом рішення — єдино можливе і правильне. Наспіх і неохайно складений вирок може викликати сумнів у його законності та обґрунтованості.

Вирок викладається офіційно-діловим стилем, мовою, якою проводився судовий розгляд справи, юридичне грамотно, з корот-ким, точним описом обставин справи і результатів дослідження доказів.

У вироку не можуть застосовуватися неточні формулю-вання, скорочення і слова, застосування яких не прийнято в офіційних документах.

Якщо суд застосував спеціальні юридичні терміни, у вироку наводиться їх роз'яснення з тим, щоб вирок був зрозумілим не лише учасникам судового розгляду, які є фахівцями, а й іншим особам.

Усі питання у вироку викладаються послідовно, по визна-ченій системі, яка передбачає три частини вироку — вступну, мотивувальну і резолютивну.

За загальним правилом, у тексті вироку не повинно бути ніяких виправлень. Проте якщо цього уникнути не вдається, кожне виправлення має бути застережене та підписане суддями в нарадчій кімнаті до проголошення вироку. Після проголошення вироку суд не вправі вносити до нього будь-які виправлення.

Усі зміни, внесені у вирок (постанову), повинні бути викладені чітко і ясно, щоб не виникало сумнівів при виконанні судових рішень.

Зміни, що вносяться у вирок, викладаються в послідов-ності, прийнятій для рішення питань при постановленні вироку: спочатку наводяться зміни в частині обсягу обвинувачення, кваліфікації діяння, виду і міри покарання, а потім — у частині інших питань: про цивільний позов, речові докази та ін.

Вирок складає один із суддів (якщо справа розглядається колегіальним складом суддів). Проте це не означає, що все складання передовіряється йому. Якщо справа розглядається ко-легіальним складом, усі судді беруть участь у складанні вироку, а його технічне оформлення виконує один із суддів.

Вирок має бути написаним одним із суддів. Як свідчить судова практика, вирок може бути виконаний суддею також із застосуванням друкарської машинки або комп'ютера, якщо суддя володіє не-обхідними навичками роботи на них. За таких умов виконання вироку кожний його аркуш повинен бути засвідчений підписами усіх суддів з метою унеможливити фальсифікацію.

Вирок підписують усі судді. Суддя, який при постановленні вироку виклав окрему думку, також підписує вирок.

Непідписання вироку будь-ким із суддів є безумовною підста-вою для його скасування.

Після підписання вироку судді повертаються до залу засідання, де головуючий або один з суддів проголошує вирок.

Всі присутні в залі судового засідання, в тому числі і склад суду, заслухують вирок стоячи. Головуючий роз'яснює підсудному, його законному представникові, а також потерпілому, цивільному позивачеві, цивільному відповідачеві та їх представникам зміст вироку, строки і порядок його оскарження та право подати клопотання про помилування.

Якщо підсудний не володіє мовою, якою постановлено вирок, то після його проголошення перекладач зачитує вирок підсудному його рідною мовою або іншою мовою, якою він володіє.

При оголошенні постанови апеляційного суду про засто-сування примусових заходів виховного або медичного характеру головуючий пояснює строки і порядок її оскарження.

Якщо при постановленні вироку, винесенні ухвали або постанови один із суддів апеляційного суду залишився при окре-мій думці, він вправі викласти її письмово в нарадчій кімнаті.

Окрема думка судді приєднується до справи і не підля-гає оголошенню.

Складання окремої думки не звільняє суддю від підпи-сання рішення апеляційного суду, оскільки відсутність його під-пису є підставою до скасування рішення.

Використані джерела:

Кримінально-процесуальний кодекс України. — К., 2001.

Кримінально-процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар. За загальною редакцією В.Т.Маляренка, В.Г.Гончаренка – К., – “Форум”, 2003.

Нове у кримінально-процесуальному законодавстві України: Навч. посібник для студентів юрид. спеціальностей вищих закладів освіти / За ред. Ю.М.Грошевого. – Харків: Право, 2002.