Реферат на тему:

Ухвала, вирок (постанова) апеляційного суду, їх зміст.

1. Зміст ухвали апеляційного суду.

Ухвала апеляційного суду складається із вступної, описово-мотивувальної і резолютивної частин, у яких має бути зазначено:

1) місце і час постановлення ухвали;

2) назва і склад суду, що постановив ухвалу;

3) особи, які брали участь у розгляді справи в засі-данні апеляційної інстанції;

4) зміст вироку (постанови);

5) особа, яка подала апеляцію;

6) суть апеляції;

7) короткий виклад пояснень осіб, які брали участь у засіданні;

8) аналіз доказів, досліджених під час повного або часткового судового слідства, проведеного апеляційним су-дом, та докладні мотиви прийнятого рішення;

9) результати розгляду справи.

При залишенні апеляції без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, через які апеляцію визнано необгрунтованою.

При скасуванні або зміні вироку (постанови) в ухвалі повинно бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку (постанови).

Повертаючи справу на додаткове розслідування або на новий судовий розгляд, апеляційний суд повинен зазна-чити в ухвалі обставини, які належить з'ясувати. Одно-часно суд може вказати, які слідчі дії для з'ясування цих обставин необхідно виконати.

Ухвала апеляційного суду — це рішення вищестоящого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, ухвали, по-станови, що перевіряються в апеляційному порядку.

Ухвала апеляційного суду повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законною і обґрунтованою. Ухвала складається в нарадчій кімнаті.

В ухвалі передбачені три частини: вступна, описово-моти-вувальна і резолютивна.

Закриваючи справу, апеляційний суд вказує підстави за-криття з посиланнями на конкретні статті (частини, пункти статей) закону.

Вирок, ухвала і постанова апеляційного суду постановляють-ся у нарадчій кімнаті. Вони складаються одним із суддів, який брав участь у їх постановленні.

Ухвала повинна бути підписана суддями, що брали участь у розгляді справи в апеляційному порядку. Непідписання ухвали хоча б одним із суддів є істотним порушенням вимог кри-мінально-процесуального закону, що тягне за собою скасування ухвали.

Якщо складання вироку (ухвали) вимагає значного часу, апе-ляційний суд вправі оголосити тільки резолютивну частину, од-нак не пізніше п'яти діб з дня оголошення резолютивної части-ни має бути складений, підписаний і оголошений учасникам апеляційного провадження повний текст рішення, про що вка-зується в резолютивній частині проголошеного вироку (ухвали).

Закон передбачає право судді на окрему думку при постановленні рішення апеляційним судом, яка викладається в письмо-вому вигляді у нарадчій кімнаті, але оголошенню не підлягає. Окрема думка судді приєднується до справи.

2. Вирок (постанова) апеляційного суду.

Апеляційний суд скасовує вирок суду першої інстанції і постановляє свій вирок у випадках:

1) необхідності застосування закону про більш тяжкий злочин чи збільшення обсягу обвинувачення, за умови, що засудженому було пред'явлено обвинувачення у вчиненні такого злочину чи у вчиненні злочину в такому обсязі і від цього обвинувачення він захищався в суді першої інстанції;

2) необхідності застосування більш суворого покарання;

3) скасування необгрунтованого виправдувального ви-року суду першої інстанції;

4) неправильного звільнення засудженого від відбуття покарання.

Скасування вироку суду першої інстанції і постанов-лений вироку апеляційним судом у випадках, передба-чених частиною першою цієї статті, допускається лише за умови, що в апеляції прокурора, потерпілого чи його представника ставилось питання про скасування вироку саме з цих підстав.

Вирок суду повинен бути правильним по суті і по формі. Форма — це спосіб, мова його змісту і послідовність викладення.

Вирок має бути викладений у такій формі, щоб переконував, що прийняте судом рішення — єдино можливе і правильне. Наспіх і неохайно складений вирок може викликати сумнів у його законності та обґрунтованості.

Вирок викладається офіційно-діловим стилем, мовою, якою проводився судовий розгляд справи, юридично грамотно, з корот-ким, точним описом обставин справи і результатів дослідження доказів.

У вироку не можуть застосовуватися неточні формулю-вання, скорочення і слова, застосування яких не прийнято в офіційних документах.

Якщо суд застосував спеціальні юридичні терміни, у вироку наводиться їх роз'яснення з тим, щоб вирок був зрозумілим не лише учасникам судового розгляду, які є фахівцями, а й іншим особам.

Вирок апеляційного суду складається з трьох частин — вступ-ної, мотивувальної і резолютивної. Вимоги до форми та змісту вироку встановлені статтями 332-335 КПК.

У вступній частині вироку вказується, що він постановлений ім'ям України, зазначається назва апеляційного суду, який виносить вирок, місце і час постановлення вироку, склад суду, секретар, учасники судового розгляду, перекладач, якщо він брав участь у судовому засіданні, прізвище, ім'я і по батькові ідсудного, рік, місяць і день його народження, місце народження і місце проживання, заняття, освіта, сімейний стан та інші відомості про особу підсудного, що мають значення для справи, і кримінальний закон, що передбачає злочин, у вчиненні якого обвинувачується підсудний.

Мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. В цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, та докази, на яких грунтується висновок суду щодо кожного підсудного, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази; обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання; мотиви зміни обвинувачення; у разі визнання частини обвинувачення необгрунтованою — підстави для цього.

Апеляційний суд зобов'язаний також мотивувати призначення покарання у виді позбавлення волі, якщо санкція кримінального закону передбачає й інші покарання, не зв'язані з позбавленням волі; звільнення від відбування покарання з випробуванням;