є нормами прямої дії (ст. 8), коли чинний Цивільний кодекс у нових ринкових відносинах не охоплює усіх аспектів при-ватного життя, коли продовжує створюватися національна база законодавства. Існуючі суперечності між конституційними нормами прямої дії та чинними нормативними актами ускладнюють реалізацію фізичними особами їх конституційних прав.
Завдання адвоката в таких ситуаціях полягає в тому, щоб допомогти суду розіб-ратися, чи відповідають певні нормативні акти Конституції, довести таку невідповід-ність, якщо вона є, визначити, чи можуть бути застосовані до спірних правовідносин норми Конституції або ратифікованих Україною міжнародних договорів, чи не існує потреби у додатковій регламентації їх положень законом.
Завдяки участі адвоката у цивільному процесі суд одержує необхідний для вине-сення судження «за» чи «проти» матеріал, зіставлений з законом. Адвокат має викори-стовувати свої професійні знання та досвід лише для захисту законних прав й інтересів громадян. Застосовувані адвокатом процесуальні засоби повинні бути спрямовані на підтвердження правоти його довірителя і тим самим допомагати суду встановлювати справжні обставини справи.
Використана література:
Конституція України. Відомості Верховної Ради, 1996, N 30, ст. 141.
Цивільний процесуальний кодекс України.Затверджений Законом від 18.07.63 // Відомості Верховної Ради, 1963, N 30, ст. 464.
Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина Солдатова Геннадія Івановича щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України, статті 44 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 268, 271 Кодексу України про адміністративні правопорушення справа про право вільного вибору захисника) від 16.11.2000р.
Атамась Т. Функції адвоката у цивільному судочинстві // Право України. – 1997, №6, ст.63