Стадії кримінального процесу.

Діяльність органів попереднього розслідуван-ня, прокуратури і суду щодо розкриття злочинів, викрит-тя й покарання винних поділяється на кілька великих частин, які називаються стадіями. Кожна стадія поряд із загальними завданнями кримінального процесу, які були вказані раніше, має і власні завдання та особливості провадження. У кримінальному процесі України вісім стадій: 1) порушення кримінальної справи; 2) попереднє розслідування; 3) віддання обвинуваченого до суду; 4) су-довий розгляд; 5) касаційне провадження; 6) виконання вироку; 7) провадження в порядку нагляду; 8) віднов-лення кримінальної справи за нововиявленими обста-винами. Ці стадії, які йдуть одна за одною й тісно по-в'язані між собою, складають систему кримінального про-цесу.

У першій стадії компетентні державні органи чи поса-дові особи (орган дізнання, слідчий, прокурор, судця чи суд) вирішують питання про те, чи є вказані в законі приводи й підстави для того, щоб розпочати криміна-льний процес. При позитивній відповіді на це питання вони приймають рішення порушити кримінальну справу.

Після порушення кримінальної справи провадиться її попереднє (досудове) розслідування. Воно полягає в то-му, що особа, яка провадить дізнання, і слідчий зби-рають, перевіряють і оцінюють докази з метою вста-новити, чи справді було вчинено злочин і хто його вчи-нив, а також з'ясовують всі інші обставини, необхідні для правильного вирішення справи. Якщо в результаті оцінки доказів органи попереднього (досудового) розслідування переконаються, що винність обвинуваченого повністю доведена, вони складають обвинувальний висновок і че-рез прокурора надсилають справу до суду. Це розслі-дування називається попереднім (досудовим), оскільки во-но передує судовому розгляду, де відбувається судове слідство, в ході якого знову перевіряються всі докази, зібрані особою, яка провадила дізнання, і слідчим, та їх висновки в справі. Суддя одноособово або суд колегіально в розпоряд-чому засіданні вивчають матеріали кримінальної справи, що надійшла до них від прокурора, щоб встановити, чи є достатні підстави для розгляду справи по суті в судово-му засіданні. При позитивному вирішенні цього питання обвинувачений віддається до суду і стає підсудним.

У стадії судового розгляду суд досліджує всі докази, що стосуються даної кримінальної справи, і в своєму вироку вирішує питання про винність підсудного й про застосування або незастосування до нього покарання. Вирок набуває законної сили не відразу після його постановлення й проголошення. Закон передбачає строк, протягом якого особи, що не згодні з вироком, мають право оскаржити його (а прокурор — внести подання) до суду другої (касаційної) інстанції. Якщо скарга або по-дання надійшли, матеріали справи розглядаються в суді касаційної інстанції з метою перевірки законності й об-грунтованості вироку суду першої інстанції. При цьому вирок може бути скасовано, залишено в силі або змінено на користь засудженого.

Вирок, не оскаржений у передбачений законом строк або не скасований касаційною інстанцією, набуває за-конної сили і звертається до виконання судом, що його постановив.

Звичайно, не кожна кримінальна справа проходить усі вказані стадії. Багато справ закривається у стадії попе-реднього розслідування, а іноді в стадіях віддання до суду та судового розгляду. Попереднє розслідування деяких менш суспільне небезпечних злочинів не провадиться. Вони розглядаються судом по суті після їх порушення суддею одноособове. Не на всі вироки подаються скарги і вносяться подання в касаційному порядку. Ще менше переглядаються вироки, які набрали законної сили.

Використана література:

Конституція України.

Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П. Кримінальний процес України: Підручник. – К.: Либідь, 1999.

Михеєнко М.М., Шибіко В.П. Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України. К., 1997.