Реферат на тему:

ПОНЯТТЯ І СУТЬ КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ НОРМИ. ФОРМА І ГАРАНТІЇ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ.

Кримінально – процесуальна норма.

Джерелом кримінально-процесуального права є тільки закон. Зовнішньою, докумен-тальною формою кримінально-процесуального закону є нормативні акти: Кодекс, Закони з окремих питань У сукупності ці нормативні акти і створюють законодавство про кримінальне судочинство.

Кримінально-процесуальний закон містить криміналь-но-процесуальні норми. Вони встановлені державою, є загальними й обов'язковими правилами поведінки суб'єк-тів кримінально-процесуальної діяльності, виконуються добровільно, їх виконання забезпечується також силою державного примусу шляхом притягнення до юридичної відповідальності.

Кримінально-процесуальні норми поділяються на такі, що зобов'язують (імперативні), уповноважують і заборо-няють. Норми, що зобов'язують, категорично диктують суб'єктам кримінально-процесуальної діяльності певну поведінку. Наприклад, ст. 4 КПК передбачає: «Суд, про-курор, слідчий і орган дізнання зобов'язані в межах своєї компетенції порушити кримінальну справу в кожному ви-падку виявлення ознак злочину, вжити всіх передбачених законом заходів до встановлення події злочину, осіб, вин-них у вчиненні злочину, і до їх покарання».

Норми, що уповноважують, наділяють суб'єктів кри-мінально-процесуальної діяльності процесуальними пра-вами. Використання їх залежить від розсуду цих суб'єктів. Наприклад, ч. 1 ст. 88 КПК надає учасникам судового розгляду право ознайомитися з протоколом судового за-сідання і подати письмові зауваження. Але скористатися цим правом чи ні, вирішують самі учасники судового розгляду. Тому норми, що уповноважують, на відміну від зобов'язувальних, імперативних, мають диспозитивний ха-рактер.

Норми, що забороняють, зобов'язують суб'єктів кримі-нально-процесуальної діяльності утриматися від вчинення певних дій. Наприклад, ч. З ст. 22 КПК говорить: «Забо-роняється домагатися показань обвинуваченого та інших осіб, які беруть участь у справі, шляхом насильства, погроз та інших незаконних заходів». Заборонювальні норми можна розглядати як різновид зобов'язувальних, або імпе-ративних, норм.

За порушення приписів, які містяться в зобов'язу-вальних і забороюовальних нормах, до суб'єктів кримі-нально-процесуальної діяльності можуть бути застосовані санкції: процесуальні (наприклад, привід через органи внутрішніх справ свідка, який не з'явився без поважних причин за викликом слідчого; скасування постанови слід-чого чи вироку суду; повернення кримінальної справи на додаткове розслідування); дисциплінарні (догана, звіль-нення з роботи); адміністративні (наприклад, злісне ухилення свідка, потерпілого, експерта, перекладача від явки до органів попереднього слідства або дізнання тягне за собою адміністративний штраф); кримінально-правові (наприклад, відмова свідка від дачі показань або експерта чи перекладача без поважних причин від виконання пок-ладених на них обов'язків у суді або при провадженні попереднього слідства чи дізнання карається виправними роботами на строк до шести місяців або штрафом).

Норми кримінально-процесуального права можуть бу-ти закріплені в одній або кількох статтях закону, а іноді кілька норм міститься в одній статті Наприклад, в ст. 5 КПК закріплено одну норму: «Ніхто не може бути притяг-нутий як обвинувачений інакше ніж на підставах і в по-рядку, встановлених законом». В ст. 22 КПК містяться три норми: в ч. 1 — обов'язок суду, прокурора, слідчого й особи, яка провадить дізнання, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи; в ч. 2 —заборона перекла-дати обов'язок доказування на обвинуваченого; в ч. З — заборона домагатися показань обвинуваченого та інших осіб шляхом незаконних заходів.

Як майже всі правові норми, кримінально-процесу-альні норми за своєю структурою складаються з трьох частин: гіпотези, диспозиції і санкції. Гіпотеза визначає умову, за наявності якої дана норма повинна застосову-ватися. Диспозиція містить сам припис, правило поведінки. Санкція передбачає несприятливі для суб'єкта наслідки, які настають при невиконанні норми.

Гіпотеза і диспозиція кримінально-процесуальних норм звичайно формулюються досить чітко в одній статті або її частиш. Санкції нерідко містяться в інших статтях КПК або в інших законодавчих актах чи формулюються стосов-но кількох або багатьох однорідних норм. Наприклад, у ч. 2 ст. 271 КПК закріплено таку норму: *Всі учасники судового розгляду, а також всі присутні в залі судового засідання повинні беззаперечно виконувати розпоряджен-ня головуючого про додержання порядку в судовому засі-данні». Санкції ж за невиконання цього обов'язку (попе-редження, видалення із залу засідання, штраф) містяться в частинах 1 і 2 ст. 272 КПК, в ч. 1 ст. 185 КпАП; процесуальні санкції за винесення незаконних судових рішень у вигляді скасування чи зміни вироку, постанови, ухвали, направлення справи на додаткове розслідування або новий судовий розгляд — у ст. 364 і 393 КПК.

На відміну від кримінального закону застосування кри-мінально-процесуального закону за аналогією можливе і необхідне, бо в ньому є прогалини, і хоч кількість їх у міру вдосконалення кримінально-процесуального законодав-ства зменшується, але, зважаючи на складність і різнома-нітність суспільних відносин, ситуацій, які виникають у перебігу кримінально-процесуальної діяльності, усунути їх зовсім і створити ідеальний Кримінально-процесуальний кодекс, який з вичерпною повнотою регулював би всі питання, неможливо.

Ось кілька прикладів необхідності застосування кримі-нально-процесуального закону за аналогією. Стаття 273 КПК передбачає, що ухвали про направлен-ня справи для провадження додаткового розслідування, про порушення чи закриття справи, про обрання, зміну або скасування запобіжного заходу, про відводи і про призначення експертизи виносяться судом у нарадчій кім-наті. Але хто може бути присутнім у ній, як має відбу-ватися голосування суддів, що робити судді, який зали-шився в меншості, в КПК не сказано. Однак ці питання регулюються в КПК стосовно постановлення вироку. Під час наради і постановлення вироку в нарадчій кімнаті можуть бути лише судці, які входять до складу суду в даній справі. Присутність запасних судців, секретаря судового засідання та інших осіб не допускається (ч. 1 ст. 322 КПК).