РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:

Криміналістичне прогнозування

Реалізація прогностичної функції криміналістики неможлива без поглибленої розробки теоретико-методологічної бази, побудови та перевірки криміналістичних прогно-зів, створення необхідного робочого інструментарію здійс-нення прогностико-криміналістичних досліджень. При цьо-му важливо розрізняти прогностику — теорію розробки прогнозів і прогнозування — практику розробки прогнозів, добиваючись випереджаючого розвитку першої у порів-нянні з останнюю.

Криміналістична прогностика — це самостійне вчен-ня, яке являє собою систему наукових положень про за-гальні закономірності побудови і перевірки прогнозів, які відображують перспективи і напрями розвитку криміна-лістики та об'єктів її пізнання в майбутньому.

Термін «криміналістичне прогнозування» доцільно розг-лядати у двох аспектах:

а) як спеціальну діяльність щодо реалізації положень криміналістичної прогностики на практиці за допомогою використання найефективніших прогностичних методик і спрямовану на побудову прогнозів щодо визначення основ-них тенденцій, шляхів розвитку криміналістичних об'єк-тів, їх стану в майбутньому;

б) як галузь правового (юридичного) прогнозування, що є різновидом передбачення у сфері боротьби зі злочин-ністю, де спільною сферою прогностичних досліджень пра-вознавців, процесуалістів та криміналістів є передбачення тенденцій і перспектив розвитку та вдосконалення методів і засобів здійснення розслідування, розширення доказової бази, своєчасного введення нормативного регулювання і відповідальності.

Оскільки прогнозування є невід'ємною функцією кри-міналістики, то й об'єктами прогнозу виступають сама нау-ка криміналістика та об'єкти її пізнання:

а) злочин (функціональна сторона злочинної діяльнос-ті) і породжувані ним наслідки;

б) діяльність по розкриттю, розслідуванню та попере-дженню злочинів.

Спрямованість здійснення прогностичних досліджень може мати науковий, науково-прикладний та практич-ний характер.

Точність і обґрунтованість криміналістичних прогнозів обумовлена якістю вихідної інформації, яку можна упо-рядкувати таким чином:

а) за джерелами — офіційна (відомості, які містяться в різних офіційних документах, що виходять від компетент-них державних органів та посадових осіб; відомості із ма-теріалів кримінальних справ та інших офіційних провад-жень) та неофіційна (монографії, періодичні видання, ре-зультати криміналістичного моніторингу тощо);

б) по відношенню до прогнозованої системи — внут-рішня (перероблена за певною схемою, тобто перекодована та згрупована за чіткими ознаками, наприклад, у коре-ляційні таблиці, що відображають залежності між конкре-тним способом вчинення певного виду злочину та особою злочинця) і зовнішня (первинна інформація, що характе-ризує як сам об'єкт прогнозу, його властивості та ознаки з позиції методології криміналістичного прогнозування, так і прогнозний фон, тобто чинники-детермінанти, передпрогнозну ситуацію тощо);

в) за характером відображуваних знань — якісна (фактографічні дані та експертні оцінки) та кількісна;

г) за функціональним призначенням — інформація для побудови прогнозів у науці; інформація для науково-прикладного прогнозування; інформація для практичного прогнозування.

Джерела формування вихідної для прогнозування ін-формації доцільно поділити в такий спосіб:

1. Наукові дані:

а) положення загальної теорії та окремих криміналіс-тичних теорій (наприклад, дані щодо повторюваності способу вчинення і приховання злочинів, механізмів слідоутворення, навичок злочинної діяльності при збереженні стабільності детермінуючих чинників);

б) результати наукометричних досліджень у криміна-лістиці (наприклад, висновки щодо напрямів, інтенсивнос-ті та змісту дисертаційних досліджень з певних проблем криміналістики);

в) відомості, що характеризують сучасний рівень роз-витку природничих та технічних наук, дані яких викорис-товуються в криміналістиці, а також тенденції і перспекти-ви розвитку науково-технічного прогресу (наприклад, ре-зультати досліджень у сфері природничих, технічних та суспільних наук виступають інформаційною базою для по-будови прогнозів про шляхи та напрями трансформації та адаптації цих результатів для удосконалення науково-те-хнічних засобів криміналістики і методів їх практичного застосування);

г) результати соціологічних, правових та кримінологіч-них прогнозів;

ґ) опитувальні дані (результати анкетування, інтер-в'ювання наукових і практичних працівників, а також ви-сновки (думки) експертів щодо об'єкта і ситуації прогнозу).

2. Статистичні дані:

а) статистичні дані криміналістичних обліків (інформа-ція про осіб, які вчинили злочини, способи вчинення зло-чину і відповідні сліди, предмети злочинного посягання);

б) кількісні характеристики злочинності, її окремих видів, динаміки.

3. Узагальнені дані практики (в тому числі зарубіж-ний досвід):

а) інформація про нові способи вчинення злочинів, нові різновиди злочинних посягань, нові види предмета пося-гань, трансформацію обстановки, в якій вчиняються ті чи інші злочини;

б) відомості про ефективність тих чи інших засобів, прийомів та методів криміналістики для процесу розсліду-вання і попередження злочинів певного виду;

в) інформація про нові засоби і прийоми судового до-слідження, що виникли на практиці тощо.

За масштабом охоплення обставин і фактів, що відо-бражаються в прогностичних судженнях, та обсягом роз-в'язуваних завдань в судово-слідчій практиці прогнозуван-ня диференціюється на стратегічне, тактичне та індивідуальне.

Стратегічне прогнозування пов'язане з прогнозуван-ням перспектив розслідування і судового розгляду по справі в цілому, з моделюванням наслідків процесуальних рішень, що приймаються, і заходів щодо нейтралізації або мінімізації негативних результатів їх реалізації, а його ви-сновки є невід'ємною частиною процесу доказування у справі, забезпечуючи планування, визначаючи найприйнятніші форми взаємодії та характеризуючи можливі ва-ріанти розвитку слідчих і судових ситуацій та ін.

Тактичне прогнозування — це прогнозуванням ре-зультативності планованих тактичних операцій, слідчих

дій та прийомів з метою вирішення тактичних завдань у конкретних ситуаціях розслідування і судового розгляду, а також наслідків використання одержаних результатів у доказуванні, ступеня тактичного ризику і засобів його мі-німізації тощо.

Індивідуальне прогнозування спрямоване на розробку прогностичної моделі щодо:

а) можливої поведінки професіональних і непрофесіо-нальних учасників під час досудового слідства та судового розгляду (наприклад, поведінка обвинуваченого на допиті, його реакції, форми протидії та ін.);

б) можливого прояву в невстановленого і незатриманого злочинця та його спільників елементів доказової пове-дінки;

в) можливого місця і часу вчинення злочину, що готу-ється (наприклад, вивчення і аналіз просторового розта-шування місць вчинення серійних зґвалтувань і вбивств із зґвалтуванням і розробка на цій підставі моделей для про-гнозування імовірних районів можливих повторних або се-рійних злочинів даної категорії дають змогу локалізувати межі пошуку можливого злочинця в реальних