У зв'язку з вищевикладеним представляється, що доводи про неспроможності криміналістичної характеристики злочинів не є в належній мірі обгрунтованими. Дана категорія містить в собі великий науковий потенціал, що вимагає залучення праці не тільки окремих авторів, але і цілих наукових колективів.

Поглиблені теоретичні дослідження, направлені, перш за все на вивчення закономірних і дійсних взаємозв'язків між елементами криміналістичної характеристики, внесуть відчутний внесок в розвиток науки криміналістики.

2. Проблеми виявлення функціональних ролей учасників злочинних груп.

Феномен організованої злочинності, який раніше був в основному предметом дослідження кримінологів, в теперішній час привертає все більшу увагу фахівців в області ОРД криміналістики і кримінального процесу.

Вивчення матеріалів кримінальних справ показало, що в числі звинувачених членів злочинних груп 63% вже були раніше судимі за різні злочини. Такий високий  рівень рецидиву  не можна, як це звичайно робилося раніше, ставити у вину органам внутрішніх справ. Я б сказав, навпаки, що саме успішна діяльність апаратів ОВС дозволила в якійсь мірі вийти на ядро злочинного світу. Тому високий рівень рецидиву повинен свідчити на сьогодні про позитивні сторони діяльності по розслідуванню злочинів, вчинених організованими злочинними формуваннями.

Злочинність професіоналізується: 56% обвинувачених по кримінальним справам про злочини, скоювані учасниками злочинних структур, жили виключно за рахунок засобів, здобутих злочинним шляхом. За  родом занять значну частину участників злочинних структур складають працівники комерційних організацій - 33%, працівники приватних охоронних структур - 10%, колишні спортсмени - 19%, працівники правоохоронних органів (у тому числі колишні) - 11%. Спостерігається активне залучення в діяльність злочинних структур неповнолітніх - серед обвинувачених вони склали 10%.

Аналіз географії діяльності злочинних структур за матеріалами кримінальних справ дав дещо несподівані результати: 81% всіх злочинів були вчинені в межах одного регіону лише 4,5% - за рубежем, тільки по 6,8% вивчених кримінальних справ є епізоди злочинів, вчинених в інших регіонах. Очевидно, що вивчення структури злочинної організації, доведення вини окремих учасників співучасті в наш час є надзвичайно актуальною і складною проблемою як для органів розслідування, так і для наукових працівників. Слід зауважити, що на сьогодні для злочинних структур у все більш характерна наявність “бюрократичної надбудови”, в якій виділяється група лідерів, що здійснює стратегічне управління, формує ідеологію групи, консолідує зусилля різних членів групи, визначає інвестиційну политику.

Для криміналістів найбільш складною проблемою є визначення шляхів доведення вини цієї категорії членів злочинної структури.

Особа, що створила організовану групу або керує нею, несе відповідальність за організацію і керівництво організованою групою, а також за всі скоєні вказаною групою злочини, якщо вони охоплювалися її наміром".

Першим етапом в рішенні вказаної наукової задачі повинна бути конкретизація цілей розслідування. Це неможливо без функціонального аналізу злочинних структур, без виявлення на його основі ролевих функцій їх учасників. Можна припустити, що головним тут буде дослідження функцій злочинного управління.Саме в наявності таких функцій і в їхній реалізації в злочинній діяльності і полягає ключова особливість феномена організованої злочинності.

В теорії управління проблема функцій розроблена достатньо добре. До проблеми організованій злочинності нас будуть цікавити наступні дві групи функцій: функції процесу управління і функції забезпечення. Саме такий підхід дозволяє правильно сформулювати тактичні задачі розслідування застосовувані

до вивчення діяльності злочинних структур. Постановка таких задач - хоча й перший, але надзвичайно важливий етап діяльності як слідчих, так і оперативних працівників.

В числі функцій процесу кримінального управління можна виділити наступні функції:

1/ функція інформаційного забезпечення злочинної діяльності: вивчення конъюктурн, вибір об'єктів і предметів злочинного посягання, збирання інформації про них, вивчення системи охорони і забезпечення безпеки, пошук осіб, які могли б сприяти здійсненню злочину, пошук технічних засобів здійснення злочинів, зброї і транспорту і т.д.;

2/ функція ухвалення кримінального рішення на вчинення злочину: визначення об'єкта і предмета злочинного посягання, місця і часу здійснення злочину, способів його здійснення, місця збуту викраденого, способу приховування злочину, способів забезпечення безпеки злочинної діяльності, визначення виконавців, ролі кожного з них і т.д.;

3/ функція організації виконання кримінального рішення, доведенння злочинного задуму до виконавців, їх інструктаж, створення мотивації на здійснення злочину залякування, апелювання до групових злочинних правил і кримінальним традицій, визначення частки кожного в розподілі засобів, здобутих злочинним шляхом, координація злочинною групою діяльності, особливо при її здійсненні в різних регіонах, встановлення контактів з іншими злочинними структурами і т.д./;

4/ функція контролю і регулювання також може бути виділена в діяльності злочинних структур, вона може здійснюватися як безпосередньо організаторами злочинної співучасті, так і іншими членами ядра злочинного угрупування. В будь-якому випадку і на ці аспекти деяльності злочинних структур слід звернути увагу слідчих і оперативних працівників.

Встановлення фактів, що відносяться до реалізації різних функцій злочинного управління, в комплексі дозволяє встановити головний факт - наявність злочинного управління і коло його суб'єктів.

В діяльності злочинних структур повинно виявлятися і доводитися наявність ще однієї групи функцій злочинного управління - забезпечуючих. І тут простежується закономірність універсальності функцій для будь-яких видів організованої