Р Е Ф Е Р А Т

на тему:

“Предмет, метод, система аграрного права ”

ПЛАН

1. Предмет Аграрного права.

2. Методи притаманні аграрному праву.

3. Принципи аграрного права.

4. Аграрне право як наука і навчальна дисципліна.

5. Система аграрного права.

6. Функції аграрного права та його визначення.

Використана література.

1. Предмет Аграрного права.

Аграрне право є однією із складових частин системи права України, які іменуються галузями права. Для їх розмежування використовуються такі категорії як пред-мет і метод правового регулювання.

Предметом аграрного права, як і будь-якої галузі, є визначене коло суспільних відносин, які регулюються нормами цієї галузі права. Отже, визначити предмет аг-рарного права — це означає встановити коло суспільних відносин, що регулюються його нормами.

Аграрне право (як спеціалізована галузь) регулює тісно пов'язані між собою інтегровані відносини в сфері сіль-ськогосподарської діяльності майнового, земельного, тру-дового, господарського та організаційно-управлінського ха-рактеру в усій багатогранності їх прояву в процесі вироб-ництва, переробки та реалізації сільськогосподарської про-дукції. Таким чином, предмет аграрного права складає комплекс різноманітних, але взаємопов'язаних між собою відносин.

Віссю, основою цих відносин є суспільні відносини, які складаються в самому виробництві сільськогосподарської продукції. Саме ці відносини є визначальними серед ін-ших відносин, в тому числі в сфері переробки і реалізації сільськогосподарської продукції, створення матеріально-технічної бази аграрного виробництва, його виробничо-технічного обслуговування і т.ін.

2. Методи притаманні аграрному праву.

Якщо за допомогою визначення предмета аграрного права вирішується питання про те, які суспільні відносини воно регулює, то за допомогою визначення методу ви-рішується питання про те, як само зазначені суспільні відносини регулюються нормами аграрного права

Таким чином, між цими правовими категоріями існує тісний зв'язок. Оскільки предмет аграрного права скла-дають різноманітні взаємопов'язані комплексні відноси-ни, то цим обумовлюється наявність різновидів методів аграрного права.

Отже, аграрному праву не притаманний якийсь особ-ливий метод правового регулювайня, останнє досягається поєднанням декількох методів, це сполучення і обумов-лює характерне для цієї галузі правове регулювання.

Метод регулювання завжди повинен бути адекватним характеру і суті відносин, які регулюються.

В аграрному праві, як і в інших галузях права, методи правового регулювання являють собою встановлені або санкціоновані державою способи правового впливу, засо-би, прийоми, завдяки яким встановлюються або реалізу-ються права суб'єктів правовідносин.

Вибір методу правового регулювання тих чи інших відносин, в тому числі і аграрних, здійснюється компетент-ним органом державної влади самостійно, а в не перед-бачених законом випадках при погодженні з іншими дер-жавними органами чи суспільними організаціями (наприк-лад профспілковими чи іншими організаціями).

В аграрному праві застосовуються такі методи як: до-зволу, примусу і заборони. Співвідношення цих методів в різні періоди функціонування сільського господарства було не однаковим.

Так, для командно-адміністративної системи був харак-терний метод примусу і заборони (імперативний метод).

Ринкова економіка не може розвиватись і нормально функціонувати на основі заборон, приписів і обмежень. Тому імперативний метод регулювання суспільних відно-син повинен був поступитись в значній мірі, а в деяких сферах і повністю, диспозитивному методу, який надає бі-льше свободи для прояву ініціативи, що знайшло відобра-ження і пряме закріплення на конституційному рівні, а також в нормах спеціального законодавства. Такі норми, наприклад, містяться в законах України «Про сільсько-господарську кооперацію», «Про селянське (фермерське) господарство» та ін.

3. Принципи аграрного права.

Принципи аграрного права — це основоположні ідеї, що або висловлені в законі, або випливають з нього, відповідно до яких здійснюється регулювання аграрних відносин.

Основними принципами правового регулювання аграр-них відносин в сучасний період е:—

всебічна охорона власності;—

свобода аграрного підприємництва і добровільність вибору форм господарювання;—

рівність учасників аграрних правовідносин;—

рівність правової захищеності різноманітних фор-власності в агропромисловому комплексі;—

пріоритетність розвитку агропромислового ком-плексу;—

невтручання держави в господарську діяльність су-б'єктів агропромислового комплексу;—

демократизація системи управління агропромисло-вим комплексом;—

державна підтримка агропромислового комплексу;—

матеріальна зацікавленість в результатах сільсько-господарської діяльності і праці;—

добровільність членства в підприємствах коопера-тивного та корпоративного типу і право безпере-шкодного виходу з цих утворень.

Принципи не є сталими. Відповідно до зміни основних завдань, які вирішуються в агропромисловому комплексі на тому чи іншому історичному етапі, змінюються і принципи правового регулювання.

4. Аграрне право як наука і навчальна дисципліна.

Аграрне право як наука являє собою систему наукових знань про аграрне .право, наукові теорії, уявлення і ідеї, концепції щодо предмету, методів, принципів, змісту аграр-ного права.

Якщо завдання галузі аграрного права полягає в ком-плексному регулюванні аграрних відносин, то завдання даної науки зводиться до дослідження закономірностей і ефективності цього регулювання. Вона покликана науко-вими методами сприяти розвитку аграрного законодавст-ва, формуванню аграрного права, як однієї з галузей права.

Аграрне право як юридична навчальна дисципліна, — це система наукових знань про аграрне право як галузь права, обов'язкових для вивчення у відповідних навчаль-них закладах і в першу чергу юридичних. За допомогою цієї навчальної дисципліни вивчаються аграрне право і аграрне законодавство, аграрно-правові норми та їх ефек-тивне застосування у виробничо-господарській, господар-сько-підприємницькій, аграрно-трудовій та інших видах діяльності.

5. Система аграрного права.

Система аграрного права — це структура галузі права, яка характеризується внутрішньо узгодженою єдністю, науково обгрунтованим, логічно послідовним розміщенням аграрно-правових інститутів, норми яких у комплексі за-кріплюють основні принципи, форми і порядок діяльності юридичних і фізичних осіб, регулюють відносини, що ви-никають між ними, між ними і державою в процесі обробі-тку землі, виробництва, переробки та реалізації продукції сільського господарства.

Система аграрного права, як науки, і навчальної дис-ципліни складається із загальної, особливої й спеціальної частин.

Загальна частина охоплює інститути і положення, які мають значення для усього аграрного права: предмет і методи в аграрному праві; джерела (форми аграрного пра-ва); аграрні правовідносини; державне регулювання сіль-ського господарства.

Особлива частина аграрного права складається з