Р Е Ф Е Р А Т

на тему:

Фермерські господарства як нові суб’єкти аграрних відносин

Фермерське господарство як самостійно господарюючий економічний уклад перестало існувати в Україні, як і в інших республіках новоствореного союзу, в кінці 20-х років нашого століття (внаслідок проведення соціалістичної колективізації) і знову почало відроджуватись в кінці 80-х років. Законодавчу базу при створенні перших селянських господарств періоду перебудови складали: Основи законодавства про землю 1990 р., Основи законодавства про оренду 1989 р., Закон СРСР «Про власність» 1990 р. Їх аналіз свідчить, що вони ще не включали докладних норм, здатних регламентувати даний процес. Але їх заслуга в тому, що вони допускали можливі ведення індивідуального сільськогосподарського виробництва, чим скористалися найбільш активні та ініціативні члени колгоспів і робітники радгоспів. Безпосереднім поштовхом до розвитку фермерства стали Постанова «Про земельну реформу» 1990 р., Закон «Про селянське (фермерське) господарство» 1991 р.

Сьогодні про фермерство в Україні вже можна говорити як про реально існуючий фактор у процесі радикаль-ного реформування аграрних відно-син. На 1 січня 1995 р. в Україні було майже 32 тис. селянських (фермерсь-ких) господарств; в їх землеволодінні знаходилось 699,7 тис. га сільськогос-подарських угідь.Титова Н. Селянське (фермерське) господарство України: правова регламентація, поняття, ознаки, перспективи // Пра-во України. — 1995. - № 9-10.

ФГ України ще не набули істотно значущої економічної і соціальної ролі в суспільстві, створюються і діють вони у складних кризових умовах. Проте їх значення є важливим як з огляду на відродження "селянської родової спіль-ності", так і перспектив розвитку ринкових відносин.

Сучасні ФГ яскраво віддзеркалюють головну суть і скерованість аграр-ної реформи в Україні на вирішення найскладнішої економічної проблеми — продовольчої — через забезпечення господарського використання земель В приватним власником (або орендарем) як самостійним аграрним товаровиробником, Це відповідає ринковим заса-дам у економіці сільського господар-ства.

У той же час на сучасному віднос-но високому рівні індивідуального роз-витку сільського господарства воно не може існувати й без великих сільськогосподарських підприємств. Це озна-чає, що в сучасних умовах реалізації аграрної реформи не слід відкидати і потребу в різного роду великих сільсь-когосподарських формуваннях, засно-ваних на колективній формі власності (сільськогосподарських кооперативах, аграрних акціонерних товариствах, колективах орендарів земель тощо). Ві-домий вчений-аграрник О. В. Чаянов не був, як це часто йому приписують, апологетом лише "малих форм" господарювання на селі (хоч, за певних умов, саме їм віддавав перевагу); він успішно розробляв і теорію-сільсько-господарської кооперації (але був обу-рений практикою її запровадження в життя) і теорією "сімейного селянсь-кого господарства", яка значною мі-рою може бути використана і нині при формуванні теорії фермерства в сучас-ній Україні.

Що ж являє собою сучасне "селян-ське (фермерське) господарство", які його юридичні ознаки та законодавча база? Почнемо аналіз з останнього по-ложення, оскільки від того, як саме законодавець врегулював поняття ФГ, залежить його конкретний правовий статус. Звичайно, він базується на принципових засадах загального зако-нодавства України про власність, під-приємництво, форми власності на зем-лю тощо.

Особливе значення для встановлен-ня правового становища ФГ має аграрне законодавство України, зокре-ма, Земельний кодекс, Закон "Про прі-оритетність соціального, розвитку села та агропромислового комплексу в на-родному господарстві", законодавство про плату за землю, певною мірою — про колективне сільськогосподарське підприємство, а також численні нор-мативні акти про аграрну та земельну реформи, зокрема, Укази Президента України від 10 листопада 1994 р. "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільсько-господарського виробництва'' (хоч не всі його норми є безспірними), від 18 січня 1995 р. "Про заходи щодо ре-формування аграрних відносин"; "Про державний контракт на сільськогоспо-дарську продукцію на 1995 рік". Титова Н. Аграрне законодавство України // Пра-во України.-1995.- № 1.

Суттєвим положенням у аспекті, що розглядається, є те, що в системі аг-рарного законодавства України чітко сформувалась така його відносно нова та перспективна підгалузь, як фермер-ське законодавство. Основоположним у ньому є спеціальний Закон від 20 груд-ня 1991 р. "Про селянське (фермерсь-ке) господарство України", який діяв в редакції Закону від 22 червня 1993 р. (Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 32). На сьогоднішній день діє новий закон "Про фермерське господарство" від 19.06.2003 р. Це — комплексний і спеціалізований нормативно-правовий акт вищої юридичної сили кодифіко-ваного значення. Він замінив поняття „селянське (фермерсь-ке) господарство” на аналогічне „фермерське господарство”, адже фермерство у всьому світі існує лише в сільському господарстві, а тому слово „селянське” є зайвим. Закон містить як за-гальні, так і спеціальні положення та норми, які всебічно охоплюють сус-пільні відносини в ФГ і щодо них (тобто, закон регламентує як внутріш-ні, так і зовнішні відносини цих нових суб'єктів аграрних відносин). Закон про ФГ поширюється лише на них і не стосується сільськогосподарської діяль-ності громадян, які ведуть особисте під-собне господарство (їх правовий ста-тус має бути врегульований теж окре-мим нормативно-правовим актом), зай-маються садівництвом та городницт-вом.

На підставі Закону України від 22 червня 1993 р. та у розвиток окремих його положень було прийнято декілька ін-ших правових актів фермерського за-конодавства: постанови Кабінету Мі-ністрів України від 14 березня 1992 р. "Про деякі питання розвитку селянсь-ких (фермерських) господарств і кооперативів по виробництву сільсько-господарської продукції" та від 20 лип-ня 1991 р. "Про розвиток селянських (фермерських) господарств по вироб-ництву сільськогосподарської продук-ції"; Верховною Радою України 27 січ-ня 1993 р. прийнята постанова "Про хід виконання Закону України "Про селянське.