Р Е Ф Е Р А Т

на тему:

Правовий статус виробничих кооперативів

Виробничий кооператив відповідно до нового Цивільного кодексу (далі ЦК України) є одним з видів підприємницького товариства. Оскільки ЦК України дав обмежене коло юридичних осіб, які мають право займатися підприє-мницькою діяльністю, віднісши до них лише господарські товариства та виробничі кооперативи, перед деякими підприємствами постане питання про їхню реорганізацію. Зокрема, це стосується колективних, орендних підприємств, яких до цього часу багато. Виробничі кооперативи як один із видів комерційних організацій не є дуже поширеними у країнах з роз-винутою економікою. Вони існують у таких країнах, як Італія, Іспанія, Німеччина, але не в значній кількості. Що стосується України, то на сьогодні виробничі кооперативи не мають такого поширення, як це було після прийняття Закону СРСР "Про кооперацію в СРСР". І цьому є де-кілька причин.

По-перше, членство в кооперативі пов'язувалося з трудовою участю його членів у його діяльності. Але після прийняття в Україні Закону ''Про господарські товариства" у фізичних осіб з'явилася можливість брати участь у таких юридичних особах, де такої вимоги немає.

По-друге, в перші роки після прийняття Закону СРСР "Про коопера-цію" виробничі кооперативи дещо дискредитували себе і тому стали не дуже популярними

По-третє, відсутність в Україні належного рівня правового регулю-вання створення та діяльності виробничих кооперативів.

Правове регулювання діяльності виробничих кооперативів на сьогодні обмежується лише однією статтею у Законі „Про власність” та Законом "Про сільськогосподарську кооперацію", який регулює діяльність як ви-робничих, сільськогосподарських кооперативів, що мають на меті отри-мання прибутків, так і обслуговуючих, які не мають цієї мети Так, ст. 24 Закону "Про власність" встановлює перелік об'єктів, які можуть належа-ти кооперативу на праві власності, а також визначає порядок регулювання деяких майнових прав членів кооперативу, зокрема: на отримання доходу; на визначення у майні кооперативу частки його члена; право на виділення йому належної частки в майні кооперативу в натурі, грошах або цінних паперах у разі добровільного виходу: на отримання майна при ліквідації кооперативу після перерахунків із бюджетом, банками та іншими кредиторами. Така неувага до правового регулювання діяльності кооперативів виникла, напевно, в зв'язку з тим, що останніми роками кількість цих суб'єктів підприємницької діяльності значно зменшилася. Винятком з цього правила є сільськогосподарські виробничі кооперати-ви, які створювалися в процесі реорганізації спочатку колгоспів, а потім колективних сільськогосподарських підприємств, а також в зв'язку з проведенням приватизації в агропромисловому комплексі. Специфіка сільськогосподарських кооперативів полягала передусім у дуже тісному зв'язку їх діяльності з землею, на якій вони отримують прибуток. Напев-но тому прийняття Закону "'Про сільськогосподарську кооперацію" було і актуальним, і своєчасним.

Передусім слід зазначити, що п.4. ст. 163 нового ЦК встановив, що правовий статус виробничих кооперативів, права та обов'язки їх членів визначаються відповідно до цього кодексу і закону. З аналізу цієї норми не можна зробити висновку, який саме закон буде прийматися. Чи це буде Закон "Про кооперацію", який регулюватиме діяльність усіх видів коо-перативів — виробничих, сільськогосподарських, споживчих? Чи прий-матимуться окремі закони, які регулюватимуть діяльність конкретного виду кооперативу? Якщо звернутись до досвіду інших постсоціалістичних країн, то, наприклад в Російській Федерації є кілька законів, що регулюють діяльність кооперативних юридичних осіб. Це закони "Про виробничий кооператив", " Про споживчу кооперацію", "Про сільсько-господарську кооперацію". Як на нашу думку, таке питання не є принци-повим. Якщо приймати єдиний нормативний акт. то, напевно, він буде складатися з особливої частини, де визначатимуться поняття, основні завдання та принципи існування кооперативів, їх види тощо. Інші части-ни такого акта регулюватимуть порядок створення, управління, членсь-ких відносин, порядок припинення діяльності окремих видів кооперативів. Головне питання, яке виникне при цьому — винайдення єдиних об'єдну-ючих засад правового регулювання всіх видів кооперативів. Хоча, напевно, їх буде дуже мало для виробничих та споживчих кооперативів. Тому, напевно, більш доцільним буде прийняття окремих нормативних актів, які регулюватимуть діяльність кожного окремого виду кооперативу.

Відповідно до п. 1 ст. 163 нового ЦК України виробничим кооперативом визначається добровільне об'єднання громадян на засадах членства кооперативу несуть лише у разі банкрутства. Як зазначалося, ст. 163 нового ЦК України встановила, що розмір та порядок такої субсидіарної відпо-відальності встановлюється статутом та законом. Таке посилання на ло-кальний та правовий акт для визначення розміру та порядку відповідаль-ності є деякою мірою не чітким, оскільки не можна надавати право різним нормативним актам регулювати одні й ті ж відносини. Це призведе, безу-мовно, до конфліктних ситуація. Напевно, закон має встановлювати мінімальний розмір субсидіарної відповідальності, а статут кооперативу може лише збільшувати розмір цій відповідальності. а також встанов-лювати порядок розподілу такої відповідальності ніж членами коопе-ративу.

Важливим питанням, яке вирішив кодекс, стало визначення виду уста-новчого документа, на підставі якого діє виробничий кооператив, оскільки з цього приводу виникали суперечки під час реєстрації кооперативів, а саме щодо необхідності укладення установчого договору між засновни-ками кооперативу. Ст. 164 нового кодексу встановила, що виробничий кооператив діє на підставі статуту, який затверджується загальними збо-рами. Отже, установчий договір укладати засновникам не потрібно.

Відповідно до ст. 164 нового ЦК України статут кооператив має містити, крім відомостей, зазначених у ст. 88 цього кодексу, умову про розмір пайо-вого внеску членів кооперативу, відомості про склад і порядок внесення пайових внесків членами кооперативу та про їхню відповідальність за порушення