зобов'язання щодо-внесення пайового внеску, відомості про характер і порядок трудової участі його членів у діяльності кооперативу та їхньої відповідальності за порушення зобов'язань щодо особистої тру-дової участі, відомості про порядок розподілу прибутку і збитків коопе-ративу, відомості про розмір і умови субсидіарної відповідальності його членів за боргами кооперативу, відомості про склад і компетенцію органів управління кооперативу і про порядок ухвалення ним рішень, утому числі щодо питань, рішення з яких приймаються одноголосне чи кваліфікова-ною більшістю голосів. Як нашу думку, ЦК України не повинен встановлювати вимоги до установчих документів будь-якої юридичної особи, утому числі і кооперативу, оскільки якщо порядок створення та діяльності юридич-ної особи визначає спеціальний акт то напевно саме цей законодавчий акт більш чітко вирішить вимоги до установчих документів.
Відповідно до ст. 165 та 166 нового ЦК України майно що с у власності кооперативу, поділяється на паї його членів і у разі припинення членства або смерті члена кооперативу, особі, яка вибула з членів кооперативу чи спадкоємцям, виплачується вартість паю.
Отже, фактично права члена кооперативу майже не відрізняються від майнових прав учасника товариства з обмеженою відповідальністю, якому відповідно виплачується вартість майна товариства пропорційно його частці у статутному фонді.
Зовсім іншу концепцію має російське законодавство. Хоча ст. 109 та ст. 111 ЦК України РФ передбачає аналогічні норми, як і у новому ЦК України. Але Закон "Про виробничі кооперативи", прийнятий Державною Думою РФ 10 квітня 1996 р., дещо по-іншому врегулював ці відносини. Так, ст.9-10 цього закону встановлюються такі правила: пай члена виробничого кооперативу складається з пайового внеску та відповідної частки чистих активів, за винятком неподільного фонду; статутом коо-перативу може бути встановлено, що визначена частина належного май-кооперативу створює неподільний фонд, який використовується в цілях, передбачених статутом кооперативу.
На нашу думку, такий підхід до визначення умов формування паю члена кооперативу найбільш відповідає правовій природі виробничого коопе-ративу, який не можна однозначно віднести до юридичних осіб, в якому об'єднуються капітал його членів, оскільки важливою ознакою членства є трудова участь у діяльності кооперативу. Тому, безумовно, не можна встановлювати однакові принципи при регулюванні майнових відносин як для учасників господарських товариств, так і для членів виробничих кооперативів, які напевно і створюють зазначений вид юридичної особи, з метою отримувати прибуток від своєї праці, а не від вкладених капіталів Можна вести спори щодо позитивної або негативної оцінки існування таких видів юридичних осіб, як виробничі кооперативи, але, напевно, завдання будь-якого законодавчого процесу сучасної демокра-тичної держави надати право самим громадянам вирішувати питання, в яких юридичних особах вони хочуть брати участь та працювати. Більше того, за роки існування радянської влади у свідомості людей склалися певні колективістські позиції спільної праці. В зв'язку з цим. напевно,
потрібно дати можливість реалізувати їх прагнення в одержанні прибутку своєю працею. Водночас, оскільки кооперативне майно загалом створюється спільною працею його членів, мабуть, не можна піддавати ризику зменшення майна кооперативу в зв'язку з виходом члена кооперативу, без створення неподільного фонду, який дасть можливість і після виплати члену кооперативу паю продовжувати діяльність кооперативу. Водночас не можна не звернути уваги на деякі неузгодженості російського закону стосовно визначення паю і пайового фонду у виробничому кооперативу. Як зазначалося, пай члена кооперативу складається з пайового внеску відповідної частини чистих активів. Отже, при виході члена кооперативу, виплачуючи йому пай, обов'язково повертається його пайовий внесок, якого фактично може і не бути на день виходу. Як, на нашу думку, пай члена кооперативу повинен вираховуватися лише з чистих
активів виробничого кооперативу (за винятком неподільного фонду), без врахування його пайового внеску і визначатися відповідно до розміру пайового внеску до пайового фонду.
Відповадно до п. 2 ст. 165 нового ЦК України член виробничого кооперативу зобов’язаний внести до дня державної реєстрації кооперативу не менше десяти відсотків пайового внеску, зазначеного у статуті, а частину, що залишилася протягом року з дня її реєстрації. Новий ЦК України не встановлює правового режиму пайового фонду, до якого вносяться вне-ски. Порядок внесення пайових внесків членами кооперативу встанов-люється законом і статутом. Отже, у законі потрібно буде врегулювати зазначене питання. Якщо звернутися до Закону РФ "Про виробничі коо-перативи", то його ст. 10 встановлює, що:—
член кооперативу зобов'язаний, як і у новому ЦК України внести до мо-менту реєстрації кооперативу не менше 10 відсотків пайового внеску;—
пайовими внесками члена кооперативу можуть бути гроші, цінні папери, інше майно, у тому числі майнові права, а також інші об'єкти цивільних прав, земельні ділянки та інші природні ресурси: — оцінка пайового внеску провадиться при створенні кооперативу за взаємною згодою членів кооперативу на основі ринкових цін, а при вступі в кооператив нових членів комісією, яка призначається правлінням коо-перативу;—
оцінка пайового внеску, яка перевищує 250 мінімальних розмірів заробітної плати, підтверджується незалежним експертом:—
пайовий внесок створює пайовий фонд, який визначає мінімаль-ний розмір майна кооперативу, що гарантує інтереси кредиторів:—
у разі зменшення пайового фонду кооперативу загальні збори членів кооперативу зобов’язані повідомити про це, якщо до закінчення другого чи кожного наступного року вартість чистих активів в буде меншою від вартості пайового фонду кооперативу і зареєструвати це зменшення у встановленому порядку.
Як бачимо, пайовий фонд виробничих кооперативів у РФ має гаран-туючу функцію, як і статутний капітал господарських товариств, але на відміну від останніх законодавством РФ не визначається мінімальний розмір пайового фонду виробничого кооперативу. Напевно, це і не по-трібно, оскільки члени