ЗМІСТ

ВСТУП ………………………………………………………………..……..….3

Розділ 1: Поняття, сутність та види представництва у цивільному процесі………………………………………....5

Розділ 2. Представництво адвокатом у цивільному процесі………………………………………………………..…10

Процесуально-правове становище адвоката при веденні цивільних справ у суді першої інстанції ………………….10

Діяльність адвоката як процесуального представника в стадіях апеляційного і касаційного провадження…………...17

Процесуальне представництво адвоката в стадії судового

виконання………………………………………………………23

ВИСНОВКИ ……………………………………………………………….….28

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………………….29

ВСТУП

Розбудова правової держави та утворення громадянського суспільства є неможливими без ство-рення гарантій для захисту прав людини, без забезпечення механізму функціонування такого своєрідного демокра-тичного інституту, яким є адвокатура.

Закон України “Про адвокатуру”, ухвалений Верховною Радою України 19 груд-ня 1992 р. є важливим кроком у створенні таких умов. Він проголошує, що адвокатура України здійс-нює свою діяльність на принципах верховенства закону, незалежності, демократизму, гуманізму і конфіденційності. Адвокат має право займатись адвокатською діяльністю ін-дивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднувати-ся з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, кон-тори та інші адвокатські об'єднання, які діють на засадах добровільності, самоврядування, колегіальності та гласності (ст. 4). Цей Закон та прийняті відповідно до нього інші нормативні акти надають можливість сформувати високо-кваліфікований і впливовий адвокатський корпус, заверши-ти становлення української адвокатури, яка має виконувати своє конституційне призначення: забезпечити право на за-хист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах [1,ч.2, ст.59]

Адвокатура – це найважливіший правовий інститут будь-якої держави, який стоїть на захисті прав громадян і віддзеркалює стан і рівень демократії в країні. Від того, наскільки вона міцна, організована, законодавчо захищена, у значній мірі залежить впевненість кожного громадянина у своєму добробуті, в успішності підприємництва. В цивільному судочинстві, як свідчить судова практика, від загального числа справ, у яких беруть участь представники сторін, більшість їх розглядається за участю адвокатів. Його участь в суді дає змогу особі, права та законні інтереси якої порушено, отримати кваліфі-ковану юридичну допомогу та повною мірою захистити свої права та законні інтереси. Правосуддя з цивільних справ певною мірою відбиває професіоналізм юридичної практики в цілому та ступінь захищеності суб'єктивних прав і охоронюваних законом інтересів громадян. Так, згідно із ст. 55 Конституції Украї-ни права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самовря-дування, посадових і службових осіб. Механізм правово-го регулювання правосуддя з цивільних справ не тільки визначає порядок реалізації конституційного права громадян на судовий захист відповідно до норм внутрішнього національного законодав-ства, а й є передумовою використання міжнародних судових інсти-тутів захисту прав людини. Це особливо важливо у зв'язку із вступом України до Ради Європи та ратифікацією Європейської кон-венції прав людини.

Таким чином, тема курсової роботи видається надзвичайно актуальною, адже за останні роки відбулися значні зміни в соціальному й економічному житті країни, що привели до появи ряду проблем, що не знаходять повного вирішення в законодавстві й у науковій теорії.

Мета курсової роботи – правове теоретичне обґрунтування представництва адвоката у цивільному процесі.

Завдання роботи. Виходячи з мети та для її досягнення постають наступні завдання:

1. Дослідити найбільш актуальні питання участі адвоката у цивільному процесі.

2. Проаналізувати окремі стадії цивільного процесу та роль адвоката у кожній з них.

3. Надати юридичний аналіз інституту представництва, процесуального статусу адвоката у цивільному процесі.

4. Узагальнити практику участі адвоката у цивільному процесі.

Об’єктом курсової роботи є правовідносини, яки виникають в процесі представництва адвоката у цивільному процесі. Предметом роботи є правовий статус адвоката в цивільному процесі.

При дослідженні цієї теми були використані наступні методи: юридичний, діалектичний, системного аналізу.

РОЗДІЛ І: Поняття, сутність та види представництва у цивільному процесі.

Суттєві зміни в суспільних відносинах, які набули поширення з початку 90-х років, а також конституційне закріплення правових основ нової демократичної країни зумовили необхідність докорінного перегляду правового статусу осіб, які можуть здійснювати представництво інтересів осіб та держави.

Останнім часом з'явилося багато публікацій, присвячених окремим аспектам представництва, але вони не узагальнені в єдиному комплексному дослідженні всіх аспектів представництва. Крім того, багато публікацій в юридичній літературі висвітлюють представницькі функції, здійснювані адвокатом. Інші автори присвячують свої праці представництву інтересів юридичних осіб в цивільному праві.

Під цивільним процесуальним представництвом розуміють такі юридичні відносини, за якими одна особа  представник виконує на підставі повноваження, наданого йому законом, статутом, положенням або договором, процесуальні дії в цивільному судочинстві на захист прав і охоронюваних законом інтересів іншої особи, державних і громадських інтересів.

Цивільний процесуальний представник — це особа, яка здійснює процесуальні дії від імені та в інтересах довірителя.

Згідно з чинним законодавством України представник віднесений до осіб, які є учасниками у справі, і, відповідно, наділений юридичною підготовкою. Він є самостійною процесуальною особою, хоча і представляє інтереси сторін та третіх осіб [6, 1].

Зрозуміло, не всі громадяни мають достатню юридичну підготовку та володіють достатніми знаннями у галузі права для того, щоб кваліфіковано вести свої справи в судах та інших органах. Саме для цього й створено інститут представництва.

Існує два окремих види представництва — представництво в цивільному праві й процесуальне представництво, які суттєво відрізняються одне від одного і мають різну мету. Правове становище представника в цивільному праві цілком залежить від сторони у договорі доручення і визначається ст. 1000 Цивільного кодексу України, тобто відносини між повіреним і довірителем, як правило, матеріального характеру.

Цивільний договір застосовується у випадках, коли громадяни, що беруть участь у цивільних правовідносинах, не мають