У підготовчій частині судового засідання процесуальні представники, крім іншого, з'ясовують можливість розглянути справу в даному судовому засіданні, при даному судді і учас-никах процесу. Ст. 166 ЦПК надає представникам можливість бути обізнаним із складом суду, а також із прізвищами експерта, перекладача, секретаря судового засідання і заявляти їм відвід за наявності для цього підстав. Незважаючи на те, що обов'язок роз'яснення особам, що беруть участь в справі, їх прав покладається на суддю, процесуальний представник має проконсультувати особу, яку він представляє, про її права, порядок їх реалізації та правові наслідки зазначених дій. Вони можуть заявляти клопотання про витребування від третіх осіб додаткового доказового мате-ріалу, внесення змін до складу осіб, що беруть участь у справі, про зміну позовних вимог, подавати заяви про залучення до справи співучасників, третіх осіб, органів держа-вного управління, заміну неналежних сторін і внесення змін до позовного спору. Представ-ник позивача може подавати заяви про зміну предмета або підстав позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, про відмову від позову; представник відповідача — про визнання позову повністю чи частково. Представники сторін можуть укласти мирову угоду. Правами позивача користується і третя особа з самостійними вимогами, а, отже, й її процесу-альний представник, коли у нього є належно оформлене пов-новаження [2, ст. 34].

При дачі сторонами та іншими особами, що беруть участь у засіданні, пояснень суду про обставини справи та інші питання, які підлягають розгляду, представник вправі ставити їм запитання для уточнення вимог, їх підстав і заперечень, висловлювати свої міркування з приводу питань, що постають у процесі провадження справи. До початку судо-вого засідання представник має проконсультувати довірителя, щоб останній у поясненнях уникав зайвої деталізації обставин, говорив суду тільки правду і називав лише ті факти, які стосуються справи.

Активна участь сторін в доказовій діяльності регламентується процесуальними правами: при дачі свідком показань першими ставити йому запитання (якщо він викликаний за їх ініціативою), вимагати повторного його допиту, призначення очної ставки [2, ст. 180]; бути ознайомленими судом з письмовими доказами, що є у справі, або протоколом їх огляду і дати на них пояснен-ня [2, ст.185]; бути ознайомленими з речовими доказами із приверненням в разі потреби уваги суду до обставин, пов'-язаних з їх оглядом, із занесенням до протоколу судового засідання; бути ознайомленими з протоколом доручень і дати свої пояснення по ньому; брати участь в огляді на місці речових і письмових доказів і подавати свої зауваження на його протокол; бути озна-йомленими з висновками органу державного управління, з думкою громадської організації чи трудового колективу і ста-вити запитання їх представникам з метою тлумачення і допо-внення висновку тощо.

У даній стадії адвокат ставить перед собою задачу ідання адвокат повинний________________________________________________________________________________________________ переконати суддів у своїй правоті за допомогою наявних доказів і інших доводів. Правильна постановка такого завдання має величезне значення. У практиці зустрічаються випадки, коли адвокат “переконує” суд у своїй мнимій правоті, і навпаки, бувають випадки, коли щира думка адвоката не береться судом до уваги. Адже, у кінцевому рахунку, для переконання суду і проводиться все доказування. Здійснюючи доказування в ході розгляду справи, адвокат повинний ставити своєю задачею сприяння судові в досягненні істини у справі. Така допомога - не право, а обов'язок адвоката.

Беручи участь у пошуку істини, адвокат не вправі забувати, що головним його завданням залишається надання правової допомоги своєму клієнту, і він не може діяти на шкоду йому. Разом з тим ця однобічність не повинна заважати об'єктивності. Тому адвокат повинний постійно направляти дії свого довірителя шляхом порад, консультацій, допомагати у зборі доказів, давати їм попередню оцінку.

Доказування містить у собі дії по представленню, збиранню і дослідженню доказів, а також їхню оцінку. У логічному плані доказуванню передує формулювання предмета доказування. Перш ніж зібрати докази, їх треба знайти, попередньо систематизувати і визначитися, у яких напрямках вони можуть бути використані. Так, зокрема, адвокат має вирішити - яким способом можна одержати докази, якими він має намір оперувати, які ще додаткові матеріали можна використовувати для підтвердження своєї позиції тощо. Отже, збиранню доказів повинен передувати цілий етап попередньої роботи, що має свої особливості стосовно діяльності адвоката. Якщо ж можливості зібрати докази немає, він повинен клопотатися перед судом про їхнє витребування [8, с.245].

Слід також зазначити, що перш ніж докази будуть зібрані, вони повинні бути знайдені й отримані. Таким чином, система доказування як діяльність адвоката в цивільному процесі повинна розглядатися як сукупність двох груп елементів, перша з яких складає підготовчу стадію доказування, а друга - його здійснення. На першому етапі формулюється предмет доказування і визначаються його межі, здійснюються пошук і систематизація доказів. На другому етапі відбувається саме доказування адвокатом, що складається з ряду процесуальних дій: це збирання доказів, участь у дослідженні й оцінці доказів.

Після дослідження всіх доказів у справі, особи, що беруть участь у справі, вправі доповнити матеріали справи. У адвоката до цього моменту повинне скластися досить ясне уявлення про достовірність доказів, що обґрунтовують заявлену вимогу. Виниклі