Притягнуті чи допущені до процесу сторони й інші особи вправі оскаржити в касаційному порядку рішення та ухвали неза-лежно від фактичної участі в судовому розгляді. Адвокат вправі оскаржити рішення, якщо таке повноваження спеціально обговорено в довіреності, виданій особою, яку він представляє. Законному представнику для подачі касаційної скарги спеціальних повноважень не потрібно.

Касаційна скарга може бути подана протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) апеляційного суду.

У разі пропущення цього строку з причин, визнаних судом поважними, суд касаційної інстанції за заявою особи, яка подала скаргу, може поновити цей строк, але не більш як у межах одного року з дня виникнення права на касаційне оскарження.

Касаційна скарга, подана після закінчення строку на касаційне оскарження, повертається судом касаційної інстанції особі, яка її подала, якщо вона не порушує питання про поновлення цього строку, а також коли у поновленні строку відмовлено [2, ст. 325].

Процесуальним законом регламентовані не тільки строки, але й порядок подачі касаційної скарги. Адвокат подає касаційну скаргу безпосередньо до суду касаційної інстанції, де вона реєструється і передається в порядку черговості судді-доповідачу. Протягом десятиденного строку з дня надходження скарги суддя-доповідач вирішує питання про прийняття касаційної скарги до розгляду касаційним судом. За наявності клопотання особи, яка подала скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали). [2, ст. 327]

Касаційна скарга повинна бути складена адвокатом в письмовій формі, надрукована чітким машинописним текстом.

Касаційна скарга підписується особою, яка її подає, або її пред-ставником. До касаційної скарги, поданої представником, додається довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження пред-ставника, якщо в справі немає такого документа. До касаційної скарги додаються їх копії з додат-ковими матеріалами в кількості примірників відповідно до кількості осіб, які брали участь у справі.

Якщо касаційна скарга не відповідає зазначе-ним вище вимогам чи не оплачена державним митом, то суддя поста-новляє ухвалу про залишення її без розгляду, про що сповіщає каса-тора і надає йому строк для виправлення недоліків. Якщо адвокат у встановлений строк виконає всі перерахо-вані в ст.327 ЦПК України вимоги, то ка-саційна скарга вважається поданою в день пер-вісного її пред'явлення до суду. Інакше скарга вважається неподаною і повертається заявнику, про що суддя виносить мотивовану ухвалу.

2.3. Процесуальне представництво адвоката в стадії судового виконання.

Рішення, ухвали, постанови суду в цивільних справах, які не вико-нуються боржником добровільно у встановлений строк, і з яких до-пущено негайне виконання, виконуються примусово органами Дер-жавної виконавчої служби, які входять до системи органів Міністер-ства юстиції України, в порядку, встановленому Законом України від 21 квітня 1999 р. “Про виконавче провадження”.

Право на порушення судового виконання мають стягувач, прокурор і суб'єкти захисту прав інших осіб, а також уповноважені ними предс-тавники, коли у їх повноваженнях передбачено право на пре-д'явлення виконавчого документа до стягнення. Реалізацію представником цього права поставлено у залеж-ність від наявності певних умов: віднесення рішення судових і несудових органів до підвідомчості судового виконання; заяви до органу судового виконання з доданим до неї викона-вчим документом; вчинення дій після подачі заяви у межах процесуальних строків з додержанням правил про підсудність.

У примусовому порядку виконуються державним виконавцем, як правило, рішення суду в цивільних справах, якими задоволені позовні вимоги про присудження боржника до виконання певних дій (про присудження майна, грошових коштів, відібрання дитини, поновлення на роботі, виселення, вселення, примусовий обмін жи-лого приміщення, тощо).

Рішення про відмову в позовах про присудження, про визнання і встановлення фактів і правовідносин та перетворення правовідно-син (знаходження громадянина на утриманні, визнання договору недійсним, розірвання шлюбу, тощо) не потребують примусового виконання, але в частині стягнення судових витрат вони можуть ви-конуватися в примусовому порядку. В іншій частині рішення про визнання і перетворення правовідносин не потребують примусового виконання внаслідок їх загальної обов'язковості, і вис-тупають підставами для їх реалізації іншими способами, зокрема, реєстрацією компетентними органами держави встановлених судом правовідносин (бюро технічної інвентаризації — видачею свідоцтва про право власності на жилий будинок), чи правового статусу гро-мадянина (органи реєстрації актів громадянського стану — свідоцтва про розірвання шлюбу, про смерть громадянина, тощо).

Підлягають примусовому виконанню й ухвали суду у випадках, передбачених законом, які за змістом характеризуються реалізованістю і вимагають примусового виконання, зокрема, про забез-печення позову; стягнення цивільних процесуальних штрафів як заходів (санкцій) цивільної процесуальної відповідальності до осіб, які не виконали покладених, на них конкретних процесуальних обов'язків в складі цивільних процесуальних правовідносин у справі; про поворот ви-конання, а також ухвали апеляційної та касаційної інстанції.

Для примусового виконання рішення, ухвали, постанови суду видається виконавчий лист. Це — письмовий документ встановле-ної форми і змісту, який видається судом загальної юрисдикції, і зо-бов'язує боржника, інших юридичних і фізичних осіб точно і своєчасно виконати рішення суду і сприяти державному виконав-цю у примусовому їх виконанні.

Відповідно до ст.19 Закону про виконавче провадження, яким встановлені вимоги до змісту виконавчого документа, у виконав-чому листі має бути зазначено: назва документа, дата видачі та найменування суду, який його видав; дата і номер рішення, за яким видано виконавчий лист; найменування стягувача і боржника, їх адреси, дата і місце народження боржника та його місце роботи, номери рахунків у банківських установах (для юридичних осіб); резолютивна частина рішення; дата набрання законної сили рішенням; строк пред'явлення виконавчого листа до виконання [4, ст. 19].

Виконавчий лист повинен бути складений суддею і скріплений печаткою. Він видається за заявою стягувача