Слід зазначити, що поняття «кримінальний закон», яким широко ко-ристується теорія кримінального права при характеристиці тих чи інших нормативних положень Кримінального кодексу, є дещо умовним, оскільки на відміну від КК або окремо прийнятого Верховною Радою України закону про кримінальну відповідальність не має всіх атрибутів закону як норма-тивно-правового акта. Закон у буквальному розумінні - це юридичне цілісний і структурно завершений нормативно-правовий акт, який прий-мається Верховною Радою України відповідно до її конституційних повно-важень. Таку саму частку умовності має і поняття «закон про кримінальну відповідальність», коли з його допомогою характе-ризуються нормативні положення Кримінального кодексу. Кримінальний закон, або закон про кримінальну відпові-дальність, має відносну самостійність, оскільки його розумін-ня і застосування можливі тільки у взаємопоєднанні з іншими законами, включеними до Кримінального кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 3 КК закони України про кримінальну відповідальність, прийняті після набрання Кодексом чинності, є частиною ос-таннього після набрання ними чинності. Вони застосовуються як складова частина КК.

Кримінальний кодекс і окремі закони України про кримі-нальну відповідальність приймає Верховна Рада України. За-кони про кримінальну відповідальність — це одна або кілька кримінально-правових норм, оформлених у статтю чи низку статей КК. Усі закони про кримінальну відповідальність зве-дені до Кримінального кодексу, де кримінально-правові нор-ми розташовані в певній системі, а статті, в яких вони закріп-лені, мають відповідний номер. Оскільки законодавство Ук-раїни про кримінальну відповідальність - це Кримінальний кодекс, то кримінально-правові норми, які можуть бути ухва-лені окремим законом, повинні бути позначені відповідним номером статті КК. Кримінально-правові норми, що прийма-ються як доповнення до КК, можуть не тільки міститися в са-мостійному законі, а й входити як окреме нормативне поло-ження в закон України, яким охоплюється більш широке коло питань, що потребують нормативно-правового регулювання та охорони. Окремі приписи, що містять кримінально-правові положення, можуть міститися в чинних міжнародних дого-ворах, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України. Такі приписи, викладені у вигляді кримінально-пра-вової норми, також повинні бути включені в КК з відповід-ною нумерацією статті. Отже, законом про кримінальну відпо-відальність є і Кримінальний кодекс України, і окремі його правові приписи, викладені у вигляді кримінально-правової норми.

У нормах Кримінального кодексу сформульовано завдан-ня, підстави та принципи кримінальної відповідальності, вста-новлено, які суспільне небезпечні діяння визнаються злочи-нами, які покарання можуть підлягати застосуванню до осіб, що їх вчинили. Згідно зі ст. 1 КК цей кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод люди-ни та громадянина, власності, громадського порядку та гро-мадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам. Для здійснення цього завдання КК визначає, які суспільне небезпечні діяння є злочинами та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили, тобто КК забороняє під загрозою покарання вчиняти ті суспільне небез-печні діяння, які визнано злочинними. Отже, основна функція закону про кримінальну відповідальність - охоронна. Разом із тим, у деяких нормах КК приписує відповідним органам і служ-бовим особам, за наявності законних підстав, звільняти від кримінальної відповідальності та покарання осіб, що вчинили злочин. У цій своїй частині норми закону про кримінальну відповідальність, як і в низці інших, виконують регулятивну функцію.

Закон про кримінальну відповідальність має також велике запобіжне значення (превентивну функцію). Згідно з ч. 1 ст. 1 завданням КК є запобігання злочинам. Сам факт існування норми, в якій описано кримінальне каране діяння, чинить пев-ний превентивний вплив на осіб, здатних вчинити злочин. Крім того, закон тим самим орієнтує уповноважені державні органи і службових осіб на належну боротьбу зі злочинністю, проф-ілактику правопорушень, їх запобігання.

Слід зазначити, що основна частина населення України не вчиняє злочинів не тому, що побоюється притягнення до кри-мінальної відповідальності, а через упевненість в аморальності самої злочинної поведінки. Для більшості людей КК сприяє зміцненню їх поглядів, життєвої позиції, підтверджує неприй-няття ними поведінки, що визнано державою злочинною. При-чому для них величезного значення набуває не стільки факт наявності відповідної норми в КК, скільки дієвість, ефек-тивність її застосування.

Закон про кримінальну відповідальність, на відміну від законів інших галузей законодавства, має певні специфічні риси. Він є і нормативним вираженням, і основним джерелом кримінального права. Згідно з ч. 3 ст. 3 КК злочинність діян-ня, а також його караність та інші кримінально-правові на слідки визначаються тільки Кримінальним кодексом. Вироки, ухвали і постанови судів не створюють норм закону про кри-мінальну відповідальність. Вони мають обов'язкову силу тільки щодо конкретної кримінальної справи. Те саме стосується роз'яснень Пленуму Верховного Суду України. Вони лише розкривають смисл, дійсний зміст відповідної кримінально-правової норми, націлюють судову практику на правильне її застосування. Не створюють законів про кримінальну відповідальність і акти офіційного тлумачення, що їх дає Кон-ституційний Суд України. Незважаючи на загальну обов'яз-ковість, акти Конституційного Суду