- бланкетні або відсилочні. Наприклад, такою є диспозиція у ст. 231 КК, яка передбачає відповідальність за умисні дії, спрямовані на отримання відомостей, що становлять комерційну таємницю, з метою розголошення чи іншого використання цих відомос-тей (комерційне шпигунство), а також незаконне використан-ня таких відомостей, якщо це спричинило істотну шкоду суб'єк-тові господарської діяльності.
За вчинений злочин у законі залежно від його суспільної небезпечності встановлено санкцію.
Санкція - це частина статті, яка визначає вид і розмір по-карання за злочин, зазначений у диспозиції. За видом і розмі-ром покарання, що міститься в санкції, можна встановити, чи є злочин, наприклад, тяжким, чи середньої або навіть невели-кої тяжкості.
У КК використовуються відносно-визначені та альтерна-тивні санкції.
Відносно-визначеною є санкція, яка має один вид покарання і вказує його нижчу та вищу межі.
Розрізняють два види відносно-визначених санкцій:
а) з нижчою (мінімумом) і вищою (максимумом) межами покарання (на строк «від» і «до»). У цьому разі в законі перед-бачено нижчу та вищу межі певного покарання. Наприклад, хуліганство, передбачене ч. 4 ст. 296 КК, карається позбавлен-ням волі на строк від трьох до семи років;
б) з максимумом покарання (на строк «до»). У цьому разі визначається тільки вища межа покарання, більше за яку суд не може призначити покарання. Такі санкції передбачено, на-приклад, у ч. 1 ст. 153, частинах 1 і 2 ст. 266, ч. 2 ст. 323, стат-тях 355,395 КК. Нижчою межею санкції тут є нижча межа, що встановлена в нормі Загальної частини КК для даного виду покарання. Наприклад, у ст. 57 КК встановлена нижча межа для виправних робіт - шість місяців, у ст. 60 для арешту - один місяць, у статтях 61 і 63 КК для обмеження і позбавлен-ня волі - один рік. Тому за злочин, передбачений, наприклад, у ч. 1 ст. 153 КК, суд може призначити міру покарання у ви-гляді позбавлення волі в межах від одного року до п'яти років; за ст. 355 КК - обмеження волі на строк від одного року до трьох років; за ст. 395 КК - арешту на строк від одного до шес-ти місяців.
Поряд з основним покаранням відносно-визначена санкція може містити вказівку на одне або кілька додаткових покарань певного виду, котрі можуть бути призначені судом як додаток до основного. Додаткове покарання може бути абсолютно-виз-наченим (наприклад, позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу) або відносновизначеним (наприклад, позбавлення права обіймати певні по-сади або займатися певною діяльністю на строк від одного до трьох років).
Додаткові покарання в санкціях вказуються або як обов'яз-кові для застосування (наприклад, ч. 2 ст. 142 КК), або як фа-культативні (наприклад ч. 2 ст. 144 КК). В останньому випад-ку суд залежно від обставин справи вирішує питання про за-стосування або незастосування цього покарання.
Альтернативною є санкція, в якій міститься вказівка на два або кілька видів основних покарань, з яких суд вибирає лише одне. В КК 2001 р. значна частина санкцій є альтернативними. Прикладом може бути санкція, що наведена у ст. 145 КК. Вона надає суду можливість призначити один із таких видів пока-рання: штраф до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів до-ходів громадян або громадські роботи на строк до двохсот го-дин, або позбавлення права обіймати певні посади чи займати-ся певною діяльністю на строк до трьох років, або виправні роботи на строк до двох років.
Альтернативні санкції мають різновиди:
а) в санкції вказані відносно-визначений і абсолютно-ви-значений види покарання (наприклад, санкція у ст. 112 КК -«карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнад-цяти років або довічним позбавленням волі»;
б) в санкції вказані два або більше відносно-визначених видів покарання (наприклад, санкція у ч. 1 ст. 129 КК - «ка-рається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до двох років», санкція у ч. 1 ст. 130 КК - «ка-рається арештом на строк до трьох місяців або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років»).
Як і відносно-визначені санкції, альтернативні санкції мо-жуть містити вказівку на можливість застосування до одного із основних покарань додаткового покарання (наприклад, санк-ція у ч. 1 ст. 131 КК - «карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той же строк з позбав-ленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років»).
1.3. Тлумачення закону про кримінальну відповідальність
Тлумачення закону полягає у з'ясуванні та всебічному роз-критті його змісту з метою точного застосування. Тлумачен-ня не може бути довільним, таким, що виходить за межі волі законодавця, вираженої в тексті закону.
Тлумачення закону поділяють на види залежно від суб'єкта тлумачення, прийомів (засобів) та обсягу тлумачення. В теорії кримінального права існують й інші критерії класифікації тлу-мачень кримінального закону.
Залежно від суб'єкта, який роз'яснює закон, розрізня-ють легальне (або офіційне), судове і наукове (або доктринальне) тлумачення.
Легальне (офіційне) — це тлумачення, що здійснюється ор-ганом влади, уповноваженим на те законом. Згідно з п. 2 ст. 150 Конституції України правом офіційного тлумачення законів, в тому числі кримінальних, наділено Конституційний Суд Ук-раїни. Це тлумачення - вид правової діяльності високого юри-дичного рівня, оскільки акти конституційного тлумачення за-конів мають силу останніх. У цьому тлумаченні можливі еле-менти розвитку закону, але суворо в межах норми закону, що тлумачиться. Положення, що наводяться в акті легального тлу-мачення, є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і