тлумачення використовують, якщо текст і сутність кримінально-правової норми не збігаються, коли її зна-чення ширше за текстуальне словесне вираження. Поширю-вальне тлумачення надає нормі більш широкого змісту і доз-воляє застосовувати її до значно більшого кола випадків, ніж це буквально вказано в самому тексті статті. Наприклад, у ч. 1 ст. 213 КК вказано на операції з брухтом кольорових і чорних металів, здійснювані без державної реєстрації або без спеціаль-ного дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законо-давством. У цьому випадку поняття «законодавство» охоплює не тільки закони в буквальному значенні, а й підзаконні (нор-мативно-правові) акти, якими регулюється порядок та умови державної реєстрації або одержання відповідного дозволу (ліцензії).
Обмежувальне і поширювальне тлумачення не «звужують» і не «розширюють» зміст закону, а лише виявляють його дійсний смисл, який може бути або вужчим, або ширшим по-рівняно з текстом цього закону, його буквальним вираженням.
Поширювальне тлумачення закону треба відрізняти від зовні схожого на нього застосування закону за аналогією, тоб-то застосування до суспільне небезпечного діяння, що прямо не передбачено законом в момент його вчинення, статті КК, що встановлює кримінальну відповідальність за найбільш схо-жий за характером та тяжкістю злочин. До 1958 р. аналогія закону допускалася кримінальним законодавством колишнього СРСР, в тому числі України (ч. З ст. З «Основних начал кри-мінального законодавства Союзу РСР і союзних республік» 1924 р.; ч. 2 ст. 7 КК Української РСР 1927 р.). На відміну від аналогії закону поширювальне тлумачення основане на існу-ванні в КК норм, де ознаки злочину описані або загальним чи-ном, або не досить чітко, або суперечливо. Тлумачення цих оз-нак, встановлення їх змісту відповідають дійсному смислу кон-кретної кримінально-правової норми, тобто законодавець «мав на увазі» саме такий її зміст. Отже, поширювальне тлумачен-ня нічого до закону не додає, а лише більш точно розкриває його зміст. Аналогія ж має місце тоді, якщо певне діяння як злочинне в законі не передбачено, якщо в законі є прогалина. КК України 2001 р. у ч. 4 ст. З прямо заборонив застосування закону за аналогією. Кримінальна відповідальність за КК мож-лива тільки за вчинення суспільне небезпечного діяння, передбаченого статтею Особливої частини, де дається вичерпний пе-релік злочинів. Неможливо застосування за аналогією і норм, які містяться в Загальній частині КК, що практика іноді вико-ристовувала при дії КК 1960 р.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року.
Кримінальне право України. Особлива частина / за ред. М.І.Бажанова, В.В.Сташиса, В.Я.Тація. – Київ-Харків: Юрінком Інтер – Право, 2001. – 494 с. – С. 3-18.
Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / Ю.В.Баулін, В.І.Борисов, С.Б.Гавриш та ін.; за заг. ред. В.В.Сташиса, В.Я.Тація. – К.: Ін Юре, 2003. – 1196 с.
Кримінальний кодекс України // Кримінальний кодекс України. Кримінально-процесуальний кодекс України. Кримінально-виконавчий кодекс України. – К.: Істина, 2004. – 440 с. – С. 5-168.
Уголовный кодекс Украины: от 5 апреля 2001г. Законодательство Украины электронная информационно-справочная система январь 2006.