Реферат - Адвокатура
25

доказів, участі в їх дослідженні та заявленню клопотань (ст. 261
КПК).
Адвокат-захисник є одним iз суб'єктів касаційного оскарження судових pішень —
вироку i ухвали суду, вироку i постанови судді, які ще не набрали чинності (статті 347, 354
КПК). До подання касаційної скарги він повинен з'ясувати думку підзахисного з цього
питания. Адвокат не може всупереч бажанню підзахисного подати скаргу.
У касаційній скарзі аналізується вирок i викладаються доводи з посиланням на закон,
якого не було додержано судом першої інстанції, iз зазначенням конкретних підстав для
скасування або зміни вироку на користь підзахисного (ст. 367 КПК).
Адвокат — представник потерпілого у кримінальній справі. Згідно з ч. 1 ст. 49 КПК
потерпілим визнається особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або матеріальну
шкоду. Про визнання громадянина потерпілим особа, що проводить дізнання, слідчий i суддя
виносять постанову, а суд — ухвалу. Після цього він набуває статусу потерпілого iз значним
обсягом процесуальних прав, використовуючи які він здатний відстоювати свої законні
інтереси як самостійно, так i з допомогою представника, насамперед, адвоката (ч. 3 ст. 49, ст.
52 КПК)
За чинним законодавством адвокат бере участь у кримінальному npoцeci т1льки за
угодою, тобто на запрошення потерпілого, а якщо останній є неповнолітнім, недієздатним
або обмежено дієздатнім, то - його законного представника. При прийнятті доручення на
ведення справи потерпілого адвокат має переконатися в тому, що рішення про визнання
особи потерпілим вже прийняте, оскільки лише за його наявності він може укладати з
потерпілим угоду на представництво.
Для здійснення захисту законних інтересів потерпілого закон (ч. 3 ст. 49 КПК) надає
його представнику такі процесуальні права: подавати докази; заявляти клопотання;
знайомитися з усіма матеріалами справи з моменту закінчення попереднього слідства, а в
справах, у яких воно не провадилося, - після віддання обвинуваченного до суду; брати участь
у судовому розгляді; заявляти відводи; оскаржувати дії особи, що провадила дізнання,
слідчого, прокурора, судді і суду, а також вироку суду чи судді, ухвалу суду чи постанову
судді. Як і потерпілий, він є суб'єктом функції обвинувачення.
3. ПРЕДСТАВНИЦТВО АДВОКАТА В ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ
Адвокат як правозахисник і представник в цивільному процесі
Законодавство України покладає на адвоката виконання в цивільному пpoцeci
подвійних функцій. Відповідно до ст. 6 Закону про адвокатуру i глави 12 (статті 110—117)
ЦПК адвокати в цивільному npoцeci виконують одночасно функції правозаступництва й
представництва.
Участь адвоката в цивільному пpoцeci України полягає у здійсненні ним
представництва i захисті суб'єктивних майнових i особистих немайнових прав та
охоронюваних законом інтересів інших oci6 (громадян i юридичних oci6) та в сприяннi суду
в всебічному, повному i об'єктивному з'ясуванні обставин справи, прав i обов'язків сторін. В
процесуальному представництві адвоката поєднуються два види правовідносин — між
адвокатом i особою, інтереси якої він представляє, між адвокатом i судом в цивільному
пpoцeci. Правовідносини між адвокатом i довірителем (стороною, третьою особою та ін.)
мають матеріально-правовий i процесуально-правовий характер. Матеріально-правові
грунтуються на договорі доручення. Процесуально-правові зв'язки виникають з приводу
оформлення i визначення обсягу повноважень представника в цивiльному процесі i
регулюються статтями 112-115 ЦПК.
Правові відносини між адвокатом i судом в цивільному судочинстві врегульовано
нормами процесуального права (статті 110—117 ЦПК) i є цивільними процесуально-
правовими. Процесуальне представництво є найбільш поширеним в судочинстві України.
При здійсненні професійної діяльності адвокату надано право представляти i захищати
права та інтереси громадян i юридичних oci6 за їx дорученням в ycix судових органах та на
стадіях цивільного судочинства.
Для ведення справи в суді адвокат повинен мати повноваження, підтверджене ордером
юридичної консультації (п. 4 ст. 113 ЦПК). Повноваження дають адвокату право на вчинення
від імені особи, яку він представляє, ycix процесуальних дій, кpiм передачі справи до
товариського чи третейського суду, повну або часткову відмову від позовних вимог, на
погодження з позовом, зміну предмета позову, укладення мирової угоди, передачу
повноважень іншій особі (передоручення), оскарження рішення суду, подачу виконавчого
листа до стягнення, на одержання присудженого майна або грошей. Повноваження адвоката
на вчинення кожної із зазначених дій мають бути спеціально обумовлені у виданому йому
дорученні (ст. 115 ЦПК) Адвокат, що займається адвокатською діяльністю індивідуально,
набуває повноважень після подачі судові поручения, виданого довірителем, а також
свідоцтва атестаційної комiciї про право на зайняття адвокатською діяльністю.
Процесуально-правове становище адвоката при веденні цивільних справ у суді
першої інстанції
На підставі наданих повноважень адвокати допомогають заінтересованим особам
звернутися до суду за захистом їx цивільних прав. Для цього використовуються цивільні
процесуальні засоби — позовна заява в справах адміністративно-правових відносин, а при
окремому провадженні — скарга i заява.
До подачі позову адвокат виконує значну i складну допроцесуальну роботу по
вивченню матеріалів справи i написання заяви. Матеріали справи складаються з усних
пояснень заінтересованих oci6 i поданих ними документів — договорів, посвідчень,
постанов, довідок, квитанцій, актів, ордерів, листів службового i особистого характеру, що
містять відомості, які мають значення для справи. Згідно з ст. 6 Закону про адвокатуру
адвокат має право збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази в
цивільних справах.
Позовна заява складається адвокатом у письмовій формі завизначеним ст.. 137 ЦПК
змістом. Суддя, до якого надійшла заява з додатками, вирішує питання про її прийняття.
Відмова у прийнятті оформлюється мотивованою ухвалою, яка може бути оскаржена
адвокатом за наявності у нього

---

Сторінки: 1 2 3 4 5