Види зобов’язань

ПЛАН

ВСТУП………………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1: Поняття та елементи зобов’язання……………………………5

РОЗДІЛ 2: Класифікація зобов’язань………………………………………9

РОЗДІЛ 3: Поняття і види зобов’язань в цивільному праві

зарубіжних країн………………………………………………14

3.1 Поняття зобов’язання………………………………………….14

3.2 Види зобов’язань в цивільному праві зарубіжних країн…….15

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………23

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА……………………………………………………25

ВСТУП

Зобов’язальне право є найбільшою підгалуззю цивільного законодавства. Правові норми, що містяться в ньому, регулюють широке коло суспільних відносин, пов’язаних з придбанням товарів у власність, здачею майна в оренду, задоволенням потреб громадян в житлі, спорудженням виробничих і соціально-культурних об’єктів, перевезенням вантажів, пасажирів і багажу, наданням послуг, кредитуванням і розрахунками, страхуванням, спільною діяльністю, використанням творів науки, літератури і мистецтва, охороною життя, здоров’я і майна громадян, майна юридичних осіб тощо. За допомогою зобов’язального права здійснюється переміщення майна та інших матеріальних благ у сфері виробництва, обігу у сферу продуктивного або особистого споживання. Таким чином, зобов’язальне право є кровоносною системою, з допомогою якої в цивільно-правовому організмі відбувається обмін речовин.

Будь-які відносини, що регулюються зобов’язальним правом, охоплюються поняттям відносин економічного обороту. Загальним для всіх відносин економічного обороту є те, що вони так чи інакше пов’язані з переміщенням матеріальних благ у вигляді речей, грошей, виконанням робіт, наданням послуг тощо. Так, при купівлі-продажу продана річ переходить від продавця до покупця. За договором підряду результати виконаної підрядчиком роботи переходять до замовника. При оренді майно поступає в тимчасове володіння і користування від орендодавця до орендаря. За договором доручення майнові права і обов’язки в результаті дій повіреного переходять до довірителя тощо.

Разом з тим, далеко не всяке переміщення матеріальних благ пов’язане з відносинами економічного обороту. Наприклад, у сфері домашнього господарства також має місце переміщення матеріальних благ від одного члена сім’ї до іншого. Проте, таке переміщення не породжує відносин економічного обороту. Такі відносини виникають із переміщення тільки тих матеріальних благ, які виступають у формі товару.

В результаті правового регулювання відносини економічного обороту набувають правової форми і стають зобов’язальними. Такі відносини в цивільному праві носять назву “зобов’язальні правовідносини”.

Зважаючи на численність і різноманітність зобов’язальних правовідносин, які виникають між учасниками цивільного обороту, важливого значення набуває їх належна класифікація та систематизація. Система зобов’язань включає не тільки їх єдність, але і диференціацію на основі правильно вибраного критерію класифікації. Як таким критерієм можуть служити такі властивості зобов’язань, які роблять найпомітніший вплив на характер їх правового регулювання. Ці властивості дозволяють класифікувати зобов’язання за окремими видами і розташувати їх за чітко визначеною системою.

Таким чином, тема курсової роботи видається надзвичайно актуальною, адже за останні роки, з прийняттям нового Цивільного кодексу України, відбулися значні зміни в соціальному й економічному житті країни, які пов’язані з регулюванням зобов’язальних правовідносин.

Мета курсової роботи – здійснити правовий теоретичний аналіз поняття, складу та окремих видів зобов’язань.

Завдання роботи. Виходячи з мети та для її досягнення постають наступні завдання:

1. Дослідити найбільш актуальні питання, що стосуються поняття та окремих ознак зобов’язання, як окремого виду цивільних правовідносин.

2. Висвітлити класифікацію зобов’язань залежно від критеріїв їх розподілу у чинному цивільному праві України та зарубіжних країн.

3. Провести юридичний аналіз Інституту зобов’язального права як одного з ключових елементів системи цивільного права.

Об’єктом курсової роботи є правовідносини, які виникають в процесі економічного обороту і носять назву зобов’язальних. Предметом роботи є окремі види зобов’язань.

При дослідженні цієї теми були використані наступні методи: юридичний, діалектичний, методи порівняння та системного аналізу.

Розділ 1: Поняття та елементи зобов’язання.

Поряд з Інститутом власності Інститут зобов’язального права посідає важливе місце в системі цивільного права України. Зобов’язальне право охоплює сукупність цивільно-правових норм, які регулюють майнові відносини, що складаються у зв’язку із передачею майна, наданням послуг, виконанням робіт, заподіянням шкоди або безпідставним придбанням майна. Зобов’язальне право поділяється на дві частини: загальні положення про зобов’язання та окремі види зобов’язань.

Слід відзначити, що зобов’язання – це передусім цивільні правовідносини. Зміст будь-яких цивільних правовідносин включає в себе суб’єктивне право (в зобов’язальних правовідносинах - це право вимоги) і відповідний йому обов’язок, або, іншими словами, права та обов’язки на стороні кожного учасника правовідносин (наприклад, права та обов’язки продавця і покупця, підрядчика і замовника). Характер суспільних відносин, на регулювання яких спрямовуються зобов’язання, є досить широким. Форми зобов’язань набувають і нормальні відносини між суб’єктами цивільного права, які пов’язані з реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг та ін., а також відносини, що виникають внаслідок ненормальних, недозволених дій (наприклад, заподіяння шкоди, безпідставне придбання або збереження майна) [3,c.11].

Досить широким є і коло можливих учасників зобов’язальних відносин. Зобов’язання можуть виникати: а) між юридичними особами; б) між юридичними та фізичними особами;     в) між фізичними особами.     

Разом з тим, незважаючи на всі ці особливості, можна виділити в зобов’язаннях за суб’єктним складом, за їх характером та цільовим призначенням певні спільні риси - і юридичні, і економічні. В ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язальні правовідносини, які регулюються нормами зобов’язального права, мають певну автономію в цивільно-правових відносинах, що зумовлено наявністю юридичних особливостей зобов’язань, як специфічного виду цивільних правовідносин. У чому виявляються ці особливості?

По-перше, зобов’язання опосередковують процес переміщення майна або інших матеріальних результатів, які також мають майновий характер. Таким чином, вони завжди виступають