1) зобов’язання з сплатної реалізації майна (купівля-продаж, поставка, контрактація, міна, довічне утримання);

2) зобов’язання з безоплатної передачі майна в користування (майновий найом, найом жилого приміщення);

3) зобов’язання з безоплатної передачі майна у власність або користування (дарування, позичка);

4) зобов’язання з виконання робіт (підряд, підряд на капітальне будівництво);

5) зобов’язання з надання послуг (доручення, комісія, схов, експедиція);

6) зобов’язання з перевезень (залізничних, морських, річкових, повітряних, автомобільних, морським та річковим буксируванням);

7) зобов’язання з кредитних розрахунків (позика, банківське кредитування, розрахунковий та поточний рахунки, розрахункові правовідносини, чек, вексель);

8) зобов’язання зі страхування (майнове та особисте страхування);

9) зобов’язання за спільною діяльністю (спільна діяльність громадян, спільна діяльність організацій);

10) зобов’язання, що виникають з односторонніх правомірних дій (публічна обіцянка винагороди, ведення чужих справ без доручення);

11) охоронні зобов’язання (зобов’язання, які виникають внаслідок заподіяння шкоди, рятування майна, безпідставного придбання або збереження майна)[7,c.65].

Прибічники цієї класифікації зобов’язань звертали увагу на те, що вона відповідає меті передусім вивчення цих зобов’язань, тобто має науковий характер. Кожній з наведених груп зобов’язань властиві специфічні ознаки, а кожне окреме зобов’язання забезпечується особливим юридичним нормуванням.
Таким чином, межі будь-якої систематизації, ступінь її глибини та деталізації, спрямованість і визначеність критеріїв зумовлюються перш за все метою, з якою вона здійснюється. Так, при побудові особливої частини зобов’язального права були виділені договірні зобов’язання, позадоговірні та односторонньо-вольові. До першої групи віднесено купівлю-продаж, дарування, ренту, довічне утримання, найом, найом житла, позичку, підряд, перевезення, зберігання, страхування, доручення, комісію, довірче управління майном, позику, кредит, банківський вклад, банківський рахунок, факторинг, розрахунки, франчайзинг та спільну діяльність; до позадоговірних зобов’язань - публічне обіцяння винагороди, ведення чужих справ без доручення, запобігання загрозі шкоди чужому майну, рятування здоров’я та життя іншій особі, заподіяння шкоди, створення небезпеки (загрози) життю та здоров’ю фізичних осіб, а також їхньому майну та майну юридичних осіб. Односторонньо-вольові зобов’язання виникають із односторонніх угод (довіреність, заповіт).

Залежно від кількісного суб’єктного складу законодавець розріз-няє зобов’язання дольові (часткові) і солідарні.

Дольовим вважається зобов’язання, якщо кожний із боржників зобов’язаний виконати певну дію в певній частині. Частки у виконанні зобов’язань вважаються рі-вними, якщо інше не передбачене законом чи догово-ром.

Солідарні зобов’язання мають місце, коли кожен із бо-ржників повинен виконати зобов’язання повністю. Со-лідарні зобов’язання виникають лише у випадку, коли це передбачено законом чи договором. Так, ст. 74 Зако-ну України “Про господарські товариства” прямо зазна-чає, що якщо при ліквідації повного товариства вияви-ться, що наявного майна товариства не вистачає для оплати всіх боргів, то за недостатню частину майна не-суть солідарну відповідальність учасники товариства всім своїм майном. Солідарну відповідальність несуть також особи, які спільно заподіяли шкоду [6, c.15].

Особа, яка за певних, визначених законом чи дого-вором, обставин виступила в ролі боржника і надала кредитору належне, набуває права регресу. Регресні зобов’язання це зобов’язання, в силу яких одна особа, що з вини боржника сплатила певну грошову суму третій осо-бі (кредиторові), має право вимагати від боржника відш-кодування цієї суми.

Регресні зобов’язання виникають як наслідок вико-нання іншого зобов’язання. Вони можуть виникнути не лише при солідарності боржників (боржник, який задо-вольнив вимогу кредитора, сам стає кредитором по від-ношенню до іншого боржника), а й у випадках наявності вини зобов’язаної особи і відсутності вини кредитора. Скажімо, якщо водій автопарку вчинить дорожньо-транспортну пригоду, то відповідальною особою перед потерпілим буде автопарк (як володілець джерела під-вищеної небезпеки), який, у випадку задоволення позо-ву потерпілого, має право звернутися з регресним позо-вом до бепосереднього винуватця аварії.

Поруч з дольовими (частковими) і солідарними зо-бов’язаннями законодавець називає і субсидіарні або до-даткові зобов’язання. Їх суть полягає в тому, що при не-виконанні чи неналежному виконанні боржником своїх зобов’язань відповідальність, за певних обставин, може бути покладена на додаткового боржника. Субсидіарні зобов’язання можуть виникати як на підставі закону (наприклад, при заподіянні шкоди неповнолітніми у віці від 15 до 18 років при відсутності у них майна чи заробі-тку достатнього для відшкодування шкоди, заподіяну шкоду відшкодовують їх батьки (усиновителі) або піклу-вальники, якщо вони не доведуть, що шкода сталася не з їх вини), так і в силу укладеного договору (наприклад, договір поруки).

Залежно від особливостей змісту, специфіки об’єкта і підстав виникнення зобов’язання в цивільному праві розрізняють односторонні і взаємні види зобов’язань.

У тих випадках, коли одній стороні зобов’язання на-лежить право, а іншій - обов’язок, зобов’язання вважає-ться одностороннім. До односторонніх зобов’язань від-носять договори позики, дарування.

Якщо кожна із сторін набуває поруч з правами ще й певних обов’язків, то зобов’язання вважається взаємним (купівля-продаж).

В залежності від ступеня визначеності предмета зо-бов’язання, вони поділяються на однооб’єктні, альтер-нативні і факультативні. За однооб’єктним зобов’язан-ням кредитор має право вимагати від боржника вико-нання певної визначеної дії. Так, за договором купівлі-продажу будинку продавець повинен передати покупцеві саме будинок, а не якусь іншу річ чи виконати інші дії.

Альтернативне зобов’язання - це зобов’язання, зміс-том якого є право вимоги і відповідний йому обов’язок здійснити одну з кількох дій на вибір. Здійснення однієї із цих дій і складає виконання зобов’язання. Право ви-бору, якщо інше не випливає з закону чи тексту догово-ру, або із суті договору, - належить боржнику. Він ви-рішує, які саме дії має вчинити. В силу спеціальних вка-зівок закону право вибору може бути надане і кредитору. Так, Закон України “Про захист прав споживачів” на-дає покупцеві при покупці неякісного товару право ви-магати: заміни речі чи її ремонту, чи зменшення