В давньоримському цивільному праві існувало поняття “голодного права”, тобто права, яке не було забезпечене захистом і не могло бути примусово здійснене. Можливість існування зобов’язань, що не підлягають примусовому виконанню в позовному порядку, а у разі їх добровільного виконання боржником позбавляють останнього права витребування платежу назад, передбачена ст. 1235 ФЦК. Такі зобов’язання називаються натуральними. До числа натуральних зобов’язань відносять сплату не обумовлених договором відсотків за грошовою позикою (ст. 1906 ФЦК) ; сплату боргу, що виник у зв’язку з азартними іграми або парі (ст. 1967 ФЦК); надання утримання позашлюбній дитині; виплату аліментів родичам, які згідно із законом не мають права на їх отримання; платежі за зобов’язаннями, по яких закінчився термін позовної давності; зобов’язання, покладені на спадкоємця по заповіту, недійсному через дефекти форми укладення. Особливістю всіх натуральних зобов’язань є те, що їх дія залежить від добровільного визнання їх боржником, а їх виконання є правомірною дією.[5,c.162]

ВИСНОВКИ

Таким чином, залежно від підстав виникнення всі зобов’язання поділяться на два типи: договірні і позадоговірні зобов’язання. Договірні зобов’язання виникають на основі укладеного договору, а позадоговірні - на підставі інших юридичних фактів. Як договірні, так і позадоговірні зобов’язання, у свою чергу, поділяються на підвиди. Так, в рамках договірних зобов’язань залежно від характеру опосередкованого ними переміщення матеріальних благ виділяються наступні види: зобов’язання з реалізації майна, зобов’язання з надання майна в користування, зобов’язання з виконання робіт, зобов’язання з перевезень, зобов’язання з надання послуг, зобов’язання з розрахунків і кредитування, зобов’язання зі страхування, зобов’язання зі спільної діяльності, змішані зобов’язання. Зобов’язання, які входять в одну і ту ж групу характеризуються економічною спільністю, що зумовлює і спільність їх правового регулювання. Наприклад, такі зобов’язання з реалізації майна, як купівля-продаж, міна і рента, регулюється значною кількістю загальних правил.

Зобов’язання, які входять в одну і ту ж групу разом зі спільними ознаками характеризуються і певними відмінностями, за якими здійснюється їх подальша класифікація. Залежно від економічного характеру в межах однієї і тієї ж групи виділяють окремі види зобов’язань. Так, в групу зобов’язань по виконанню робіт входять зобов’язання підряду, побутового підряду, будівельного підряду, підряду на виконання проектних і дослідницьких робіт та ін.

Окремі види зобов’язань, у свою чергу, можуть виступати в різній формі або поділятися на різні підвиди. Класифікація зобов’язань по окремих формах має місце тоді, коли в рамках одного і того ж виду зобов’язальних правовідносин специфічних особливостей набуває форма їх виразу. Наприклад, роздрібна купівля-продаж може виступати у формі купівлі-продажу в кредит, за попереднім замовленням, в порядку самообслуговування, посилочної купівлі-продажу тощо. Окремий вид зобов’язання може бути представлений і різними підвидами, якщо в межах даного виду специфічні особливості набувають ознак зобов’язальних правовідносин. Так, усередині одного і того ж виду зобов’язання, наприклад, оренда транспортних засобів - виділяють два його підвиди: оренду транспортного засобу з екіпажем і оренду транспортного засобу без екіпажа.

Отже, в результаті дослідження виконаного в даній роботі, можна констатувати, що в зобов’язальному праві існує широке коло зобов’язальних правовідносин, які залежно від форми, змісту, характеру, підстав виникнення та інших критеріїв підлягають належній класифікації з метою правильного регулювання у повсякденному житті.

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА:

Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради, 2003, № 40-44, ст.356.

Агарков М.М. Обязательство по советскому праву. - М., 1940.- С. 116.

Бірюков І.А. та ін. Цивільне право України. – К., 2000. – С.15

Гордон М.В. Система договоров в советском гражданском праве // Ученые записки Харьковского юридического института. - 1954. - Вып. 5. - С. 65-87.

Гражданское и торговое право капиталистических государств. Под ред. Е.А. Васильева. - М., «Международные отношения», 1993 г. – c.124-151, 250.

Зобов’язальне право: теорія і практика. - К.: Юрінком Інтер, 1998. - С. 11.

Иоффе О.С. Обязательственное право. - С. 24-25.

Май С.К. Очерк общей части обязательственного права буржуазных стран. - М., 1953 г. – c.20-21.

Новицкий Й Б., Лунц Л.А. Общее учение об обязательстве. - С. 72.