Право носія корпоративного права може бути порушене як з боку емітента (напри-клад, акціонерного товариства), так і третіми особами (реєстратором акцій), які можуть унеможливити здійснення корпоративного права. Наведене є свідченням вияву ознак аб-солютних та відносних правовідносин у кор-поративних правовідносинах, які мають влас-ну специфіку, що втілюється у зв'язках за ти-пом: кожен із акціонерів - до реєстратора і, як наслідок, - до акціонерного товариства.

Об'єктом корпоративних правовідносин є фактична поведінка носіїв корпоративного права щодо здійснення своїх прав та обов'яз-ків. Тому корпоративні правовідносини містять у собі елементи як майнових (оплата акцій, одержання дивідендів), так і немайно-вих правовідносин (участь у загальних збо-рах акціонерів, інших його органах у разі об-рання до них).

У літературі цілком слушно обґрунто-вується висновок про визнання корпоратив-них правовідносин специфічним різновидом цивільних правовідносин, які відрізняються від традиційних цивільно-правових відносин5.

Зобов'язання та моральні обов'язки (філо-софські зобов'язання). Змістом зобов'язання

^Суханов Е. А. Понятие обязательстаа. - С. 10-12.

^Спасибо-Фатеєва І. В. Правова природа корпора-тивних правовідносин в акціонерних товариствах // Акціонерні товариства: акції, власність, корпоративне уп-равління. - X., 2002. - С. 35-37, 40.

№4

є певні права та обов'язки його учасників, що відрізняє його від фактичних (не юридич-них) відносин, у тому числі від моральних, політичних та інших зобов'язань, що не ко-ристуються визнанням з боку держави і не містять у силу цього прав і обов'язків.

У зв'язку з цим висновок про припус-тимість немайнових зобов'язань не слід ро-зуміти як можливість визнання такими будь-яких соціальних обов'язків людини, оскіль-ки певна їх частина регулюється не правом, а іншими соціальними регуляторами - норма-ми моралі, релігії тощо. В системі соціальних обов'язків немайнові зобов'язання найбільш тісно пов'язані з моральними обов'язками, які в літературі також отримали назву філо-софських зобов'язань.

Філософські зобов'язання - це обов'язки моралі, позбавлені правового характеру в си-лу недоцільності або неможливості надання їм юридичне обов'язкового характеру. На-приклад, не має юридичного характеру обов'я-зок щодо сплати «чайових» офіціанту в рес-торані або обов'язок любити чи ненавидіти певну людину чи їх сукупність (наприклад, трудовий колектив організації роботодавця).

Залежно від ступеня юридичної немож-ливості філософські зобов'язання можуть виступати імперативне (абсолютно) або дис-позитивно (відносно) не юридичними кате-горіями.

Диспозитивне філософські зобов'язання мають силу лише морального обов'язку за відсутності в намірах його учасників встано-вити (створити) юридичне обов'язкове зо-бов'язання. Так, моральна обіцянка не пали-ти або не грати в карти перетворюється на зобов'язання в результаті волевиявлення його учасників, вираженого в належній формі, зокрема у вигляді договору, який передбачає неустойку за його невиконання. У цих ви-падках закон надає значення наданому зо-бов'язанню не брати участь в азартних іграх, або обов'язку виплатити картярський борг, оскільки в цих ситуаціях йдеться про перет-ворення диспозитивне філософського зо-бов'язання у цивільне зобов'язання (в разі укладення договору про неучасть в азартних іграх) або про натуральне зобов'язання, тоб-то зобов'язання, позбавлене позовного за-хисту (добровільне погашення боргу визна-ється належним виконанням зобов'язання).

Імперативне філософські зобов'язання завжди мають характер лише морального обов'язку, незалежності від спрямованості волевиявлення його учасників. Зокрема, до-говір сторін про дружбу або ненависть, будь-який інший абсолютно моральний за харак-тером обов'язок не створюватиме зобов'я-зань для його учасників.

У визначених законом випадках мораль-ні обов'язки можуть закріплюватися у право-вих нормах; за певних умов такі обов'язки перетворюються на зобов'язання. Напри-клад, Сімейний кодекс України (ст. 75) перед-бачає моральний обов'язок члена подружжя піклуватися про інше подружжя, який набу-ває юридичне обов'язкового характеру у ви-гляді зобов'язання з піклування. Однак за-кріплення морального обов'язку в законі ав-томатично не надає йому юридичне обов'яз-кового характеру; це можливо лише шляхом його перетворення на зобов'язання відповід-но до умов, передбачених законом.

Філософські зобов'язання не підпадають під дію права в цілому. Соціальне регулю-вання моральних обов'язків здійснюється за-собами впливу норм моралі, а не примусом правового характеру. У зв'язку з цим предме-том філософських зобов'язань не можуть бу-ти протиправні дії; для їх суспільного осуду застосовуються правові санкції. Отже, філо-софськими зобов'язаннями мають визнава-тися лише ті не юридичні обов'язки, які не порушують приписи правових норм.

Співвідношення зобов'язання та публічного обов'язку. Поняття зобов'язання не можна ототожнювати з категорією «обов'язок», їх можна розглядати як ціле та частину.

Обов'язок боржника є основою будь-яко-го зобов'язання, оскільки обов'язок кредито-ра в усіх зобов'язаннях однаковий. Зобов'я-зання відрізняються одне від одного предме-тами обов'язків боржника, підставами їх ви-никнення1.

Актуальність питання про співвідношен-ня і відмежування зобов'язання від обов'язку зумовлена існуючою в сучасній правозасто-совчій практиці плутаниною та нечіткістю в питаннях відмежування зобов'язання від публічно-правової повинності, які виника-ють, в одному випадку, між юридичне рівни-ми особами, а в іншому - притаманні відноси-нам, що ґрунтуються не на загальному при-ватно-правовому дозволі (рос.: дозволений), а на засобах прямого адміністративного при-мусу у вигляді управлінського припису дер-жавного органу, адресованого адміністратив-не залежній особі. Незважаючи на те, що осо-ба здійснює суб'єктивне право та дотри-мується суб'єктивного обов'язку на виконан-ня публічно-правового обов'язку (повин-ності), встановленого щодо неї законом, відносини між учасниками