(Г. Дернбург, Г. Шершеневич, А. Кривцов» О. Йоффе, Є. Суханов) обґрунтовують ви-ключно майновий характер зобов'язання, оскільки «зобов'язаннями називаються лшпе такі правовідносини, які полягають в обо-в'язку боржника виконати на користь креди-тора певну дію, яка має майнову цінність»6. При цьому не заперечується дійсність дого-ворів, які мають своїм предметом немайном інтереси, однак останні не породжують зо-бов'язання, оскільки «зобов'язання тягнуті за собою певні економічні наслідки і тому зо-бов'язання, як і речові права, відносяться дв майнового права»7. Те, що не може бути за-мінено наданням грошової суми, вважають і прихильники цього підходу, з юридичне! точки зору не може стати предметом боргу*-
Інший, компромісний варіант вирішення; проблеми немайнового інтересу грунтуєтьсш І на ідеї припустимості такого інтересу за умо- і ви забезпечення немайнового зобов'язаній І майновою санкцією (неустойкою), що дає можливість набути майнового характеру та- [ кому зобов'язанню9.
^Кавелин К. Права й обязанности по имуществам « | обязательствам в применении к русскому законодат ству. - СПб., 1879. - С. З, 63.
вДернбург Г. ПандектьІ: Т. 3. Обязательственное І во. - М., 1904. - С. 1.
77о« само. - С. 2-5.
ЩилларжК. Ф. Учебник институций римского щ»-ва. - М., 1906. - С. 175.
^Советское гражданское право: Т. 1 / Под ред. Д. М. Гт-кина. - М., 1950. - С. 354.
68
Є. Пассек не поділяє такої думки і вва-жає, що це є створення майнового інтересу штучним шляхом, тобто «доповненням до зобов'язання неустойки, однак майнова цінність, яка визначається таким чином, не випливає із змісту зобов'язання, а вноситься в нього довільно»1.
В. Рясенцев також дійшов висновку, що неустойка в немайновому зобов'язанні вико-нує роль результативного засобу впливу на боржника при порушенні ним договору, але при цьому характер правовідношення не змінюється2. У зв'язку з цим ряд авторів обґрунтовують тезу про існування самостій-ного немайнового інтересу, яка заперечує існування будь-якого зв'язку між майновим характером зобов'язальної дії та юридичною силою самого зобов'язання.
Прихильники цього підходу вважають припустимим немайновий інтерес в цивіль-ному праві, оскільки взаємовідносини при-ватних осіб не обов'язково ведуть до встанов-лення виключно майнових правовідносин, це можуть бути різноманітні відносини: май-нові, немайнові, а також їх різні поєднання3.
Відомий німецький цивіліст Л. Еннекце-рус вважав, що існують різноманітні вимоги, спрямовані на виконання, які не являють майнової цінності; спадкове право може складатися виключно з одних боргів; навіть право власності може поширюватися на речі, які не мають грошової цінності (власність на листи або локони коханої жінки)4.
Зазвичай виділяють три групи немайно-юх зобов'язань:*
послуги (лікарів, адвокатів - безоплат-ний захист свого клієнта тощо);*
зобов'язання, які виступали як допов-нення до основного майнового зобов'язання (найм житла із зобов'язанням повернення не пізніше певної години) або до речового права;*
непоіменовані зобов'язання (не грати в жарти, не відвідувати розважальних закладів).
При цьому розрізнють майновий інтерес в зобов'язанні та майнову цінність предмета зобов'язання. М. Вінавер вважав, що немай-иовий предмет зобов'язання і немайновий інтерес від невиконання зобов'язання - дві різні, хоч і часто змішувані речі5.
Прикладом із французької судової прак-тики регулювання немайнових зобов'язань є справа, яку розглянув суд, про угоду, укладе-
^Пассек Е. В. Неимущественншй интерес й непреодо-линая сила в гражданском праве. - С. 33.
^Рясенцев В. А. Неимущественний интерес в совет-ошм гражданском праве // Ученьїе записки МЮИ НКЮ СССР. - М„ 1939. - Вьш. 1. - С. 33.
3Јм В. С., Бердников В. В. «Для них право имеет цен-*
ость ...» // Пассек Е. В. Неимущественньш интерес й не-*
реодолимая сила в гражданском праве. - М„ 2003. - С. 25. ^Зннекцерус Л. Курс германского гражданского пра-ві: Т. 1. Полутом 1. - М., 1949. - С. 262.*
>Винавер М. Из области цивилистики. - СПб., 1908. -С 186.
ну між двома громадянами про те, щоб один із них кинув грати в карти. Угода була забез-печена неустойкою і суд Визнав її дійсною6.
Іншим класичним прикладом подібних зобов'язань може виступати негативне зо-бов'язання, що виникає на підставі договору про утримання від конкуренції і ґрунтується на угоді підприємців про поділ ринку. За цим договором кожний учасник договору зо-бов'язується не вчиняти певні дії, зокрема не продавати певні товари на певній території тощо в межах, в яких це допускається анти-монопольним законодавством.
Подібний характер зобов'язань власти-вий постановочному договору, за яким автор зобов'язується без згоди театру не дозволяти публічне виконання свого твору іншому те-атру того самого міста.
Не позбавлені логіки твердження окремих авторів про припустимість майнового харак-теру негативного зобов'язання за умови, якщо утримання від дії спрямоване на більшу ефек-тивність, більшу зручність використання будь-якої речі або на створення можливості користування річчю7. В цьому контексті Ф. Богатирьов справедливо зазначає, що за допомогою негативних зобов'язань можливе надання інших благ, крім речей8. Крім того, користування річчю - не єдиний варіант бла-га, надання якого пов'язане з річчю. Майнове благо може полягати в додатковому прибутку, який отримають підприємці в результаті упо-рядкування ринку на виконання зобов'язання за договором про поділ ринку.
Найбільш поширеними є приклади поєд-нання майнового зобов'язання з немайнови-ми елементами. В цьому випадку передача боржником певного майна може бути пов'яза-на для кредитора з різними немайновими інтересами. Так, договір найму житлового приміщення може супроводжуватися такими умовами: повертатися не пізніше певної годи-ни, не тримати тварин, не шуміти, не грати на музичних інструментах тощо. Зазначені не-майнові зобов'язання мають часто не менше значення, ніж майнові зобов'язання. В цих ви-падках невиконання зобов'язання боржни-ком, який не заподіює майнової шкоди, може створити для кредитора неприємності іншого роду. Однак подібний немайновий