Якщо позивач змінює свої вимоги, головуючий пропонує викласти ці зміни у письмовій формі, встановленій для позовної заяви. При частковому визнанні позову відповідачем головуючий з’ясовує, у якій саме частині позов визнається.

Не менш важливим є право позивача відмовитися від позову, а відповідача — визнати позов, зробивши усну заяву.

Після доповіді у справі суд заслуховує пояснення позивача та третьої особи, яка бере участь на його стороні, відповідача та третьої особи, яка бере участь на його стороні, а також інших осіб, які беруть участь у справі.

Для встановлення у судовому засіданні окремих фактів досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів, при цьому кожний свідок допитується окремо, а свідки, які ще не дали показань, не можуть перебувати в залі судового засідання під час розгляду справи.

Після з’ясування всіх обставин справи та перевірки їх доказами головуючий надає сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, можливість дати додаткові пояснення, які можуть доповнити матеріали справи.

Вислухавши додаткові пояснення і вирішивши заявлені при цьому клопотання осіб, які беруть участь у справі, суд постановляє ухвалу про закінчення з’ясування обставин справи та перевірки їх доказами і переходить до судових дебатів. Якщо під час судових дебатів виникає необхідність з’ясування нових обставин, що мають значення для справи, або дослідження нових доказів, суд постановляє ухвалу про повернення до з’ясування обставин у справі. Після судових дебатів суд виходить до нарадчої кімнати (спеціально обладнаного приміщення для прийняття судових рішень) для ухвалення рішення, оголошуючи при цьому орієнтовний час його проголошення.

ЦПК України визначає, що судові рішення викладаються у двох формах: 1) ухвали; 2) рішення.

Так, шляхом постановлення ухвал вирішуються питання, пов’язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду у випадках, встановлених ЦПК України, вирішуються судом. А сам судовий розгляд закінчується ухваленням рішення суду [1,c.208,209].

РОЗДІЛ 2: ОКРЕМЕ ПРОВАДЖЕННЯ.

2.1 Поняття та загальні ознаки окремого провадження.

Насамперед слід зазначити, що новим ЦПК України дещо змінено перелік справ, які відносяться до окремого провадження. Так, вилучено із складу окремого провадження 1) справи про встановлення неправильності запису в актах грома-дянського (цивільного) стану, які вирішуватимуться у порядку, встановленому Адміністративним процесуальним кодексом Ук-раїни. 2) Справи за скаргами на нотаріальні дії та відмову у їх вчи-ненні розглядатимуться за загальними правилами позовного про-вадження [3, c.1].

До окремого провадження введено такі категорії справ:

1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи;

2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності;

3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою;

4) усиновлення;

5) встановлення фактів, що мають юридичне значення;

6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред’явника та векселі;

7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність;

8) визнання спадщини відумерлою;

9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку;

10) обов’язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу;

11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.

У порядку окремого провадження розглядаються також справи про надання права на шлюб, про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, про поновлення шлюбу після його розірвання, про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя та інші справи у випадках, встановлених законом.

Аналіз таких справ свідчить, що окреме провадження — це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав [1, cт.234].

Кожна із справ окремого про-вадження, залежно від характеру вимоги, переданої на розгляд суду, має свої, лише їй властиві особливості. У справах окремого провадження суд розглядає і вирішує не спір про право цивільне, характерний для позовного провадження, а ви-могу до суду про встановлення певних обставин — юридич-них фактів, зміну правового статусу громадянина або неправи-льність дій органів, які посвідчують такі обставини, з наявніс-тю чи відсутністю яких закон пов'язує виникнення, зміну або припинення суб'єктивних майнових та особистих немайнових прав.

Метою розгляду судом справ окремого провадження є за-хист прав та охоронюваних законом інтересів громадян, юри-дичних осіб і держави, що їх характерною ознакою є відсут-ність спору про право цивільне. Розгляд справ окремого про-вадження спрямовується на встановлення певних обставин, юридичних фактів, наявність чи відсутність яких може бути спірною. ЦПК встановлює заборону щодо вирішення справ окремого провадження у разі виникнення під час їх розгляду спору про право, а не про факт.

Справи окремого провадження виникають також внаслідок появи перешкод в реалізації суб'єктивних прав у зв'язку із здійсненням органами державної влади діяльності, спрямова-ної на задоволення запитів та потреб громадян.

2.2 Порядок здійснення судочинства в окремих категоріях справ.

Розгляд судом справ щодо обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи;

Цивільна дієздатність як юридична категорія, що характе-ризує правовий статус громадянина, — це здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійс-нювати, а також здатність своїми