Не повинно викликати заперечення право прокурора на пред'явлення до суду заяв про вида-чу судового наказу в інтересах заявника-стягувача відповідно до правил, передбачених статтями 45, 46 ЦПК, в яких йдеться про повноваження прокурора в процесі. Однак слід враховувати, що відповідно до п. 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру покладено, зокрема, представництво інтересів громадянина або держави в суді у випа-дках, визначених законом. Пред'являючи таку заяву до суду, прокурор зобов'язаний не тільки вказати на порушення інтересів громадянина чи держави, а й послатися на конкретний матеріаль-ний закон, який ці інтереси охороняє, та мотиву-вати причину, за якої громадянин не може сам звернутися до суду .

Відповідно до ст. 99 ЦПК за подання заяви про видачу судового наказу сплачується судовий збір у розмірі 50% ставки, яка визначається з оспорюваної суми у разі звернення в суд з позо-вом у порядку позовного провадження.

У разі відмови у видачі судового наказу вне-сена сума судового збору стягувачу не повертаєть-ся. При пред'явленні стягувачем позову до борж-ника у порядку позовного провадження ця сума зараховується до суми судового збору, встановле-ної за позовну заяву.

Заява про видачу судового наказу і додані до неї документи подаються в копіях відповідно до кількості боржників; така заява подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсу-дності, встановленими цим Кодексом. Зокрема, загальне правило — подача заяви в суд за місцем проживання боржника. Альтерна-тива: заява про стягнення зарплати, аліментів може бути подана за місцем проживання стягувача; вимоги, що випливають з правочинів, у яких зазначено місце їх виконання, можуть подавати-ся за місцем виконання такої угоди; заявник сам вибирає, в який суд йому звертатися за вимогами про захист прав споживачів, та ін.

Судовий наказ у разі прийняття заяви про його видачу видається у триденний строк без про-ведення судового розгляду, тобто не потрібно за-слуховувати пояснення стягувача, кредитора, до-сліджувати докази, вести протокол судового засі-дання (за ЦПК України — журнал судового засідання), що передбачено ст. 102 ЦПК України. Разом з тим, як і рі-шення суду, судовий наказ є кінцевим актом ре-алізації норм процесуального і матеріального пра-ва.

Судовий наказ пред'являється для виконання у порядку, перед-баченому для виконання рішення суду в разі ненадходження протягом тринадцяти днів (десять днів плюс три дні) заяви від боржника про його скасування та наявності даних про отримання боржником копії судового наказу [1, cт.104,105]. Законодавцем також передбачено, що за-ява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого ч. 2 ст. 104 ЦПК України, залишається без роз-гляду, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку подання цієї заяви.

Форма та зміст заяви про видачу судового наказу детально регламентовані ст. 98 ЦПК України. Заява про його видачу повинна бути оформлена і подана до суду з дотриманням передбаченої в процесуа-льних нормах процедури і має грунтуватися на ма-теріально-правовій нормі. Відповідність заяви по-ложенням матеріального закону має перевірятись суддею при видачі судового наказу. До неналеж-но оформленої заяви застосовуються правила ст. 121 ЦПК України, тобто заява залишається без руху з наданням певного строку для виправлення недоліків, з можливим визнанням заяви неподаною у разі невиконання вимог суду і повернення її заявникові.

У наказному провадженні дотримуються такі важливі елементи правозастосовчої процедури, як прийняття відповідного правозастосовчого доку-мента (судове рішення —судовий наказ) та дове-дення його до відома заінтересованих осіб. Відпо-відно до ч. 3 ст. 103 ЦПК України судовий наказ склада-ється і підписується суддею у двох примірниках, один з яких залишається у справі, а другий скрі-плюється печаткою і видається стягувачу після набрання ним законної сили. Боржнику суд зобо-в'язаний невідкладно направити копію судового наказу саме рекомендованим листом із повідом-ленням [1, cт.104]. Тобто судовий наказ видається лише у трьох екземплярах — два примі-рника і одна копія (для боржника).

На мою думку, видача судового наказу не суперечить положенням ст. 41 Конституції Укра-їни про те, що право приватної власності є непо-рушним, а конфіскація майна може бути застосо-вана виключно за рішенням суду, оскільки ст. 95 ЦПК України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення.

Однак безспірність вимог, за якими видається судовий наказ, все ж таки є дещо відносною. При-кладом цього може бути свідчення того, що бор-жник не виконує своє зобов'язання, а за якихось причин відмовляється від його добровільного ви-конання, тобто фактично оспорює вимоги, хоча і до суду не звертається. Крім того, за наявності спору про право, який неможливо вирішити на підставі лише наданих стягувачем-кредитором документів, суддя може відмовити у прийнятті заяви про видачу судового наказу, у такому разі захист прав заявника-стягувача здійснюється шля-хом пред'явлення позову за тими же вимогами у порядку позовного провадження. Слід зазначити, що заявник-кредитор (стягувач) має право навіть за наявності всіх необхідних умов для видачі судового наказу звернутися до суду не в порядку спрощеної процедури, а зі звичайною позовною заявою. У такому випадку суд не вправі відмовити йому в прийнятті позову з тих