Про розгляд справи в порядку заочного про-вадження суд повинен постановити ухвалу (ч.і ст. 226 проекту ЦПК). Закон не встановлює певної форми її постановлення. Тому можливо постано-вити таку ухвалу як в нарадчій кімнаті, так і зане-сти її до журналу судового засідання. З метою економії часу, на мою думку, доцільніше таку ух-валу заносити до зазначеного журналу.

Порядок ухвалення заочного рішення повні-стю проводиться за загальними правилами з виня-тками і доповненнями, встановленими главою, що регулює ухвалення заочного рішення (ч. 2 ст. 226 проекту ЦПК). Тобто суд досліджує докази, надані особами, які беруть участь у справі, врахо-вує їх доводи і ухвалює рішення, яке називається заочним.

Важливо зазначити, що заочне рішення не є покаранням відповідачу за неявку в судове засі-дання, не є доказом безспірного задоволення ви-мог позивача. Якщо останній не доведе своїх по-зовних вимог, йому в задоволенні позову повинно бути відмовлено.

Розгляд справи у заочному провадженні має певні обмеження для позивача, про що його слід попереджувати. Відповідно до ч. З ст. 225 проек-ту ЦПК він не вправі змінювати предмет або під-ставу позову, розмір позовних вимог. У цьому випадку суд має відкласти розгляд справи і повід-омити про це відповідача. Разом з цим, закон не обмежує право позивача зменшити розмір позов-них вимог.

Глава 12 проекту ЦПК «Заочне рішення» (яку, на мою думку, слід було б назвати «Заочне провадження», оскільки вона регулює не тільки порядок ухвалення заочного рішення, а й порядок заочного провадження у справі), практично не дає відповіді на деякі інші проблемні питання, що виникнуть у суддів, а саме — при співучасті (обо-в'язковій чи факультативній) у справі, участі в ній третіх осіб.

Проект ЦПК передбачає право на ухвалення заочного рішення лише у випадку співучасті на стороні відповідача. Постає питання: як бути, коли в судове засідання не з'явилися всі відпові-дачі, але один з них надіслав заяву з проханням розглянути справу за його відсутності? Як уже зазначалось, така заява прирівнюється до особи-стої явки відповідача в судове засідання, тому провадження у справі повинно бути звичайним.

Умовою ухвалення заочного рішення є згода на це позивача. Як бути, коли у справі беруть участь кілька позивачів і один з них не дає згоду на заочне провадження? Здається, що у такому випадку суду необхідно детально роз'яснити сто-ронам особливості та правові наслідки заочного і звичайного проваджень у справі і докласти зусиль для того, щоб позивачі (у більшості випадків їх матеріально-правові інтереси збігаються) дійшли однакової думки. Якщо це не вдалось, то розгляд справи слід відкласти і знову викликати відпові-дача. У разі його повторної неявки і різних пози-цій позивачів на ухвалення заочного рішення, зда-ється, що слід виходити із розуміння виду співуча-сті: при факультативному — роз'єднати один чи декілька позовів в окреме провадження і відкла-сти розгляд справи, а вимоги позивача, який дає згоду на ухвалення заочного рішення, розглянути у такому провадженні.

Проект ЦПК не висвітлює питання, як бути у разі пред'явлення зустрічного позову і неявки до суду одного з відповідачів: чи-то за первісним, чи-то за зустрічним позовом? Тут слід виходити з того, що зустрічний позов визначається юридич-ною наукою та ЦПК як засіб процесуального за-хисту відповідача проти пред'явленого до нього позову і, одночасно, як самостійна позовна вимо-га з метою захисту свого інтересу:

Виходячи з цього, можна зазначити, що у випадку згоди відповідача первісного або зустрі-чного позову на ухвалення заочного рішення при відсутності позивача по одному з цих позовів і разом з тим відповідача по іншому, двох позовів по суті, ухвалення судом рішення повинно вважа-тися заочним у повному обсязі. Інше тлумачення може призвести до ухвалення протилежних рі-шень, що є недопустимим.

У суддів постане питання, як бути при ухва-ленні заочного рішення у разі наявності у справі третіх осіб? Треті особи, які заявляють самостій-ні вимоги, вступають в процес, який уже поруше-ний, при цьому захищають свої самостійні права на предмет спору. Вони користуються усіма пра-вами і несуть усі обов'язки позивача (ст. 36 про-екту ЦПК). Такий позов може бути пред'явлений до обох сторін або до однієї сторони за первісним позовом. Можлива ситуація, коли позивач і відпо-відач, повідомлені належним чином, за первісним позовом у судове засідання не з'явились. Виходя-чи з того, що в одній справі, де вимоги взаємоза-лежні (задоволення одного позову виключає задо-волення іншого), не може бути ухвалено два про-тилежних рішення, вважаємо, що ухвалення заоч-ного рішення можливе при згоді на це третьої особи, оскільки вона стає позивачем, а первісний позивач став для неї відповідачем і його згода на ухвалення заочного рішення не потрібна.

У випадку явки в судове засідання первісно-го позивача та третьої особи і неявки відповідача за первісним позовом, ухвалення заочного рішен-ня виключається, оскільки позивач і відповідач є співвідповідачами за позовом третьої особи, а явка у судове засідання хоча б одного відповідача не дає право на заочне провадження.

За наявності у справі третіх осіб, які не заяв-ляють самостійних вимог та притягуються до уча-сті у