Критерієм для об'єднання позовів є його однорідність, під якою розуміють вимоги, які випливають з одних і тих самих правовідносин. Зв'язок однорідних вимог, необхідних для об'-єднання, може бути обумовлений особливостями спірних ма-теріальних правовідносин. Такі вимоги можуть випливати як з одних цивільних правовідносин, так і з різних, але пов'язаних між собою.

Відповідно до ст. 145 ЦПК на противагу об'єднанню позо-вів суддя має право залежно від обставин справи постановити ухвалу про роз 'єднання одного або кількох об'єднаних в одне провадження позовів у самостійне провадження, якщо їх су-місний розгляд утруднює вирішення справи.

§ 2. Способи захисту відповідача від заявленого позову

Для захисту від заявленого позову відповідач наділений ком-плексом процесуальних прав. До них слід віднести загальні (право подавати докази та приймати участь у їх дослідженні, заявляти міркування, доводи та пояснення у справі та інші права, закріплені у ст. 99 ЦПК). Однак, відповідач також має низку спеціальних процесуальних способів захисту. Це запере-чення проти позову (п. 2 ст. 143 ЦПК) та зустрічний позов (ст. 140 ЦПК).

Заперечення проти позову — це пояснення відповідача, які відхиляють або спростовують вимоги позивача. Причому во-ни можуть бути спрямовані на повне або часткове, постійне або тимчасове нівелювання матеріально-правової вимоги пози-вача. Ці пояснення можуть носить матеріально-правовий та процесуально-правовий характер.

Матеріально-правові заперечення спростовують суть позо-ву, вони полягають у тому, що відповідач оспорює матеріаль-но-правову вимогу і тому, зазвичай, заперечує можливість ви-никнення процесу за нею.

Процесуально-правові заперечення обґрунтовують неправо-мірність виникнення або продовження процесу у справі в зв'я-

Глава 19. ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ, ЩО

ВИНИКАЮТЬ З АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИХ ВІДНОСИН

§ 1. Загальна характеристика провадження у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин

Ст. 55 Конституції України поряд із загальним правом на судо-вий захист, особливу увагу приділила захисту прав від неправо-мірних рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, службових та посадових осіб. Поряд з цим, у деяких випадках, виникає необхідність за-стосувати попередню судову діяльність для подальшої діяльнос-ті державних органів та органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 22 Закону України „Про судоустрій України" справи у сфері адміністративної юрисдикції відно-сяться до підвідомчості адміністративних судів, котрі повинні бути створені до 1 червня 2005 р. До того часу, доки не буде створено ланку адміністративних судів і не буде визначено процесуальний порядок розгляду та вирішення справ адмініст-ративними судами, справи, які виникають з приводу захисту прав фізичних, а в окремих випадках і юридичних осіб, покла-дається на загальні територіальні суди. Справи, що стосуються законності у сфері військової адміністративної юрисдикції від-повідно до Закону України „Про судоустрій України" і далі залишатимуться складовою компетенції військових судів.

Справи, які стосуються захисту прав у сфері конституцій-них, адміністративних, фінансових, податкових та інших публічно-правових відносин, становлять компетенцію загальних і територіальних, військових та господарських судів. Захист прав фізичних осіб (у тому числі військовослужбовців) визна-чається цивільним процесуальним законодавством і становить самостійний вид провадження у цивільному процесі — про-вадження у справах, що виникають з адміністративно-право-вих відносин.

і Отже, провадження у справах, які виникають з адміністративно-правових відносин, — це вид провадження в ци-вільному процесі у справах, які виникають з конституційних, адміністративних, фінансових, податкових та інших публіч-но-правових відносин і стосуються визначення законності та обгрунтованості в діяльності органів державної влади, орга-нів місцевого самоврядування, юридичних, посадових і службо-вих осіб та захисту прав фізичних осіб від неправомірної влад-ної діяльності.

Відповідно до ст. 236 ЦПК захист прав, що виникають з адміністративно-правових відносин, відбувається проваджен-ням у справах:

1) за скаргами на неправильності в списках виборців та в спис-ках громадян, які мають право брати участь у референдумі;

2) за скаргами на рішення і дії територіальної, окружної (те-риторіальної") виборчої комісії по виборах депутатів і голів сільських, селищних, районних, міських, районних у містах, обласних рад та заявами про скасування рішення виборчої комісії про реєстрацію кандидата;

3) за скаргами на рішення, дії або бездіяльність Центральної виборчої комісії, територіальної, дільничної виборчої ко-місії по виборах Президента України та заявами про скасу-вання реєстрації кандидатом у Президенти України;

4) за скаргами на рішення, дії чи бездіяльність, що стосують-ся виборів народних депутатів України;

5) за скаргами на рішення, дії або бездіяльність Центральної виборчої комісії;

6) за заявами про дострокове припинення повноважень народ-ного депутата України у разі невиконання ним вимог щодо

176

Глава 19.

несумісництва депутатської діяльності з іншими видами діяльності;

7) за скаргами на дії органів і службових осіб у зв'язку з на-кладенням адміністративних стягнень;

8) за скаргами на рішення, дії або бездіяльність органів дер-жавної влади, органів місцевого самоврядування, посадо-вих і службових осіб;

9) за скаргами на рішення, прийняті відносно релігійних ор-ганізацій;

10) за заявами прокурора про визнання правового акта неза-конним;

11) за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби;

12) про стягнення з громадян недоїмки по податках, самоопо-даткуванню сільського населення і державному обов'язко-вому страхуванню.

Визначений цивільним процесуальним законом перелік не є вичерпним, оскільки суд може розглядати й інші справи, від-несені законом до компетенції судів. До них можна віднести, зокрема, справи про припинення діяльності об'єднань грома-дян, наприклад, політичних партій (ст. 5 Закону України „Про політичні партії в Україні"), про оскарження рішень органів охорони державного кордону про притягнення до відповідаль-ності повітряного перевізника (ст. 13 Закону України „Про відповідальність за повітряні перевезення через державний кор-дон України без належних документів для в'їзду в Україну").

Справи розглядаються за загальними правилами позовного провадження з винятками і доповненнями, які визначені окре-мими главами ЦПК, що зумовлені специфікою