Справи про стягнення з громадян недоїмки з податків, самооподаткування сільського населення і державного обо-в'язкового страхування. Главою 32 ЦПК визначається проце-суальний порядок стягнення з фізичних осіб заборгованості за податковими та іншими обов'язковими платежами. Однак, з 1993 р. ці відносини регулювалися відповідно до Декрету Ка-бінету Міністрів України „Про стягнення не внесених у строк податків та неподаткових платежів", з 1999 р. і донині — За-коном України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фонда-ми". Тобто, фактично положення глави 32 ЦПК хоча і не ска-совані, однак втратили свою чинність.

Новели нового ЦПК

У зв'язку із прийняттям Закону України "Про судоустрій Украї-ни" до 1 червня 2005 року повинна бути сформована чітка структура адміністративних судів, які розглядатимуть справи у сфері адміністративної юрисдикції. Тому справи, що виникають з адміністративно-правових відносин (глави 29—32 ЦПК 1963 року), а також справи щодо відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести виправлення в актовий запис цивільного стану (глава 36 ЦПК 1963 року) розглядатимуться в порядку, встановленому Адміністративним процесуальним кодексом Ук-раїни.

Із усіх категорій справ, які зараз відносяться до справ, що виникають з адміністративно-правових відносин, у порядку циві-льного судочинства розглядатимуться тільки скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової' особи Державної виконавчої служби.

200

Глава 20.

Глава 20. ОКРЕМЕ ПРОВАДЖЕННЯ

§ 1. Юридична природа окремого провадження

Згідно зі ст. 254 ЦПК суд розглядає в порядку окремого про-вадження справи:

1) про визнання громадянина обмежено дієздатним чи не-дієздатним;

2) про визнання громадянина безвісно відсутнім чи про оголо-шення громадянина померлим;

3) про усиновлення дітей, які проживають на території України;

4) про встановлення неправильності запису в актах цивільного стану;

5) про встановлення фактів, що мають юридичне значення;

6) про відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'яв-ника;

7) про оскарження нотаріальних дій або відмову у їх вчиненні.

Аналіз таких справ свідчить, що окреме провадження — це процесуальний порядок розгляду визначених ЦПК справ про встановлення певних обставин (юридичних фактів) або певно-го юридичного становища осіб. Залежно від характеру вимоги, переданої на розгляд суду, кожна із справ окремого про-вадження має свої, лише їй властиві особливості. У справах окремого провадження суд розглядає і вирішує не спір про право цивільне, характерний для позовного провадження, а ви-могу до суду про встановлення певних обставин — юридич-них фактів, зміну правового статусу громадянина або неправи-льність дій органів, які посвідчують такі обставини, з наявніс-тю чи відсутністю яких закон пов'язує виникнення, зміну або припинення суб'єктивних майнових та особистих немайнових прав.

Метою розгляду судом справ окремого провадження є за-хист прав та охоронюваних законом інтересів громадян, юри-дичних осіб і держави, що їх характерною ознакою є відсут-ність спору про право цивільне. Розгляд справ окремого про-вадження спрямовується на встановлення певних обставин, юридичних фактів, наявність чи відсутність яких може бути спірною. ЦПК встановлює заборону щодо вирішення справ окремого провадження у разі виникнення під час їх розгляду спору про право, а не про факт. Відповідно до ст.ст. 4, 24 ЦПК спір про право цивільне стає перешкодою для реалізації

Окреме провадження

201

суб'єктивних прав і виконання обов'язків, що виникають з ци-вільних, сімейних, трудових і кооперативних правовідносин, набуває процесуально-правового характеру з порушенням в суді справи позовного провадження і стає предметом його роз-гляду.

Справи окремого провадження виникають також внаслідок появи перешкод в реалізації суб'єктивних прав у зв'язку із здійсненням органами державної влади діяльності, спрямова-ної на задоволення запитів та потреб громадян. На розгляд су-ду в одних випадках передається спір, який виник у процесі такої діяльності (скарги на дії нотаріусів, справи, пов'язані зі встановленням неправильності запису в актах цивільного ста-ну), в інших — тільки вимога про встановлення певної обста-вини, судове підтвердження наявності або відсутності якої призводить до усунення згаданих перешкод.

Таким чином, окреме провадження в цивільному процесі відіграє значну роль. Судові органи мають можливість розши-рити свою діяльність по виконанню правоохоронної функції і сприяти зміцненню законності в діяльності органів держави і місцевого самоврядування, а громадяни та організації — вико-ристати судовий порядок для захисту своїх суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів.

§ 2. Особи, які беруть участь у справах окремого провадження

Відповідно до ч. 2 ст. 255 ЦПК справи окремого провадження суд розглядає з участю заявника і заінтересованих осіб, орга-нів державної влади, органів місцевого самоврядування та осіб, яким за законом надано право захищати права і свободи інших осіб.

Заявник — це особа, в інтересах якої порушена справа в суді про встановлення будь-якої обставини, необхідної для здійснення нею суб 'єктивних майнових та особистих немайно-вих прав. Заявник може сам подати вимогу щодо порушення справи в суді або в його інтересах справа окремого прова-дження може бути розпочата на вимогу прокурора, законного представника, інших уповноважених на це громадян та органі-зацій. Коло заявників, як правило, визначається нормами циві-льного процесуального права, якими врегульовано порядок розгляду певних категорій справ окремого провадження (ст.ст. 256, 276, 285 ЦПК).

202

Глава 20.

До заінтересованих осіб (ст.ст. 4 і 5 ЦПК) належать ті, які беруть участь у справі і мають у ній матеріально-правову або державну чи громадську, тобто юридичну заінтересованість. Однак аналіз ч. 2 ст. 255 ЦПК дозволяє зробити висновок, що поняття заінтересованих осіб в окремому провадженні обмеже-ний за змістом. Заінтересованими є лише ті особи, взаємовідно-сини яких із заявником залежать від обставин, що