Участь у справі заінтересованих осіб обумовлюється тим, що із встановленням окремих обставин заявник може реалізу-вати свої права у правовідносинах, в яких беруть участь і за-значені особи. Отже, їхні суб'єктивні права і обов'язки мають юридичний зв'язок із суб'єктивними правами та обов'язками заявника.

Особи, які беруть участь у справах окремого провадження, можуть вести свої справи в суді особисто або через представ-ників, їхні процесуальні права та обов'язки визначені ст.ст. 99, 119, 122 ЦПК, а також нормами, які врегульовують порядок розгляду певних категорій справ окремого проваджен-ня (глави 33—39 ЦПК).

§ 3. Процесуальний порядок розгляду справ окремого провадження

Відповідно до ст.ст. 1 і 255 ЦПК справи окремого проваджен-ня розглядаються за загальними правилами цивільного судо-чинства з винятками та доповненнями, передбаченими в гла-вах 34—39 ЦПК. При цьому діють всі принципи цивільного процесу, застосовуються положення Загальної частини ЦПК, загальні правила підготовки справ до розгляду, правила роз-гляду їх в судовому засіданні, прийняття рішення та його оскарження. Однак специфічними є правила підсудності, де не діють такі інститути позовного провадження як зустрічний по-зов, заміна неналежної сторони, участь третіх осіб, мирова угода тощо.

Цивільними процесуальними засобами порушення в суді справ окремого провадження є:

1) звернена до суду вимога про встановлення певних обста-вин, юридичного становища громадянина чи його майна або неправильність дій органів, які посвідчують такі обста-вини;

Окреме провадження

203

2) процесуальна форма втілення вимоги — письмова заява, скарга;

3) процесуальна дія по пред'явленню вимоги до суду;

4) процесуальна форма забезпечення виконання вимоги-звер-нення до суду особисто або через представника з поданням заяви, скарги.

Вимога до суду про порушення справи окремого про-вадження має свої складові (елементи) — предмет, підставу, зміст. Предметом вимоги є право на встановлення певного юридичного факту або юридичного становища громадянина, підставою — обставини, що підтверджують їх наявність чи відсутність, а змістом — суть вимоги.

Рішення суду, постановлене у справах окремого проваджен-ня, примусово не виконується, але має властивість загально-обов'язковості (ст. 14 ЦПК) і реалізується державними органа-ми шляхом оформлення майнових або особистих немайнових прав громадян, зокрема через видачу свідоцтва про право на спадщину, право власності, виправлення, поновлення та ану-лювання запису в актах цивільного стану тощо. Для всіх справ окремого провадження характерні певні особливості процесу-альних засобів порушення та розгляду в суді.

§ 4. Визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним

Цивільна дієздатність як юридична категорія, що характе-ризує правовий статус громадянина, — це здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійс-нювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання (ст. 30 ЦК), може бути змінена, тобто громадянин може бути обмежений судом в дієздатності або визнаний недієздатним.

Суть обмеження дієздатності громадянина полягає в тому, що він може укладати угоди по розпорядженню майном, а та-кож одержувати заробітну плату, пенсію або інші види дохо-дів і розпоряджатися ними лише за згодою піклувальника, за винятком дрібних побутових угод. При визнанні громадянина недієздатним всі угоди від його імені здійснює опікун.

Цивільним процесуальним законодавством (ст.ст. 256—260 ЦПК) передбачений процесуальний порядок розгляду справ

204

Глава 20.

про обмеження громадянина у дієздатності, про визнання гро-мадянина недієздатним, про скасування обмеження громадяни-на в дієздатності, про поновлення громадянина в дієздатності.

Право на порушення в суді справи про обмеження громадя-нина в дієздатності або про визнання громадянина недієздат-ним надано членам його сім'ї, профспілкам та іншим громад-ським організаціям, органам опіки та піклування, психіатрич-ним лікувальним закладам (ст. 256 ЦПК). Однак сам громадя-нин пред'явити вимогу про таку зміну свого правового стату-су не може.

Надання права порушення справи в суді громадським об'-єднанням зумовлено необхідністю гарантування інтересів са-мого громадянина та осіб, які оточують його в сім'ї й інших сферах суспільного життя.

Повнолітні члени сім'ї громадянина, які звернулися до суду з вимогою про обмеження його в дієздатності чи визнання не-дієздатним, а також особи, що залучаються до процесу, беруть участь в ньому як заявники. Громадські організації, органи опіки і піклування, психіатричні лікувальні заклади, які пору-шили справу в суді, беруть участь в ній як суб'єкти захисту прав інших осіб на підставі ч. 1 ст. 121 ЦПК. Громадяни, що-до яких ставиться вимога про обмеження їх в дієздатності чи визнання недієздатними, беруть участь у справі як заінтересо-вані особи.

Заяву до суду про обмеження громадянина в дієздатності або про визнання його недієздатним подають за місцем про-живання громадянина, а якщо він перебуває на лікуванні у психіатричному лікувальному закладі — за місцем знаходжен-ня останнього. Заява має відповідати вимогам ст.ст. 137 і 257 ЦПК. Вона повинна бути викладена у письмовій формі, мати всі реквізити, передбачені ст. 137 ЦПК, та особливості, визна-чені ст. 257 ЦПК. Заява має містити виклад обставин, якими обґрунтовуються вимоги про обмеження громадянина в дієздат-ності чи про визнання його недієздатним з посиланням на за-соби доказування.

Подання належним чином оформленої заяви зобов'язує суд-дю перевірити наявність умов для реалізації права на пору-шення справи в суді та додержання процесуального порядку звернення до суду (ст. 136 ЦПК) і вирішити питання про прий-няття справи до провадження. Однією з необхідних передумов порушення справи в суді є відсутність спору про право ци-

Окреме провадження

205

вільне. Сумісний розгляд вимоги про визнання громадянина недієздатним і спору про право цивільне можливий тоді, коли такий спір виник після смерті громадянина.

Після прийняття справи до провадження починається підго-товка її до розгляду. Для цього суддя має з