216

Глава 20.

Разом з тим, суди вправі розглядати справи про встанов-лення фактів належності громадянам довідок про поранення, перебування в госпіталях у зв'язку з пораненням, повідомлень військових частин, військкоматів та інших органів військового управління про загибель або пропажу без вісті певних осіб у зв'язку з обставинами воєнного часу, а також заповітів, стра-хових свідоцтв, полісів, ощадних книжок, інших документів про трудовий стаж, оскільки вони не належать до документів, які посвідчують особу.

Справи про встановлення факту смерті відрізняються від справ про оголошення громадянина померлим, процесуальний порядок розгляду яких врегульований ст.ст. 261—265 ЦПК, і від справ про встановлення факту реєстрації смерті з підстав п. 4 ст. 273 ЦПК. Підставою для оголошення громадянина по-мерлим є обставини, що допускають припущення його загибе-лі від певного нещасного випадку. Для встановлення реєстра-ції смерті особи необхідні обставини, що свідчать про реєстра-цію цієї події, а також про те, що заінтересована особа позбав-лена можливості поновити втрачені чи знищені документи про це. Підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, що достовірно свідчать про смерть гро-мадянина у певний час за певних обставин.

Судам також підвідомчі справи про встановлення інших юридичних фактів, якщо чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення (ч. 2 ст. 273 ЦПК). Це мо-жуть бути справи про встановлення фактів володіння будівлею на праві власності, прийняття спадщини та місця відкриття спадщини. Встановлення судом факту володіння будівлею на праві власності можливе, якщо у заявника був правовстанов-люючий документ про належність будівлі, але він загублений, і зазначений факт не може бути підтверджений у позасудово-му порядку. На підтвердження цього заявником подаються до-кази неможливості одержання ним відповідного документа або його поновлення.

Судовому розгляду в порядку окремого провадження не підлягають справи про встановлення фактів володіння само-вільно спорудженою будівлею, а також будівлею, яка була за-реєстрована раніше на ім'я іншої особи або придбана заявни-ком за неналежним чином оформленою угодою.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне зна-чення, порушуються в суді поданням письмової заяви, яка по-винна відповідати як загальним правилам щодо змісту та фор-

Окремс провадження

217

ми позовної заяви, встановленим ст. 137 ЦПК, так і вимогам щодо її змісту, передбаченим ст. 274 ЦПК. Зокрема, має бути зазначено: який факт заявник просить встановити та для якої мети, причини неможливості одержання або відновлення доку-ментів, що посвідчують даний факт. До заяви додають докази, що стверджують викладені в ній обставини, і довідку про не-можливість відновлення втрачених документів.

Заява за підсудністю подається до районного (міського) су-ду за місцем проживання заявника. При прийнятті заяви суддя перевіряє її відповідність ст.ст. 137 і 274 ЦПК. Якщо буде встановлено порушення цих норм, він повинен застосувати по-ложення ст. 139 ЦПК, тобто постановити ухвалу про залишен-ня заяви без руху та надати заявникові строк для виправлення недоліків. У разі невиконання даних вказівок заява вважається неподаною і повертається заявникові, про що суддя постанов-ляє мотивовану ухвалу.

Встановивши, що заява непідвідомча судовому розгляду, суддя постановляє мотивовану ухвалу про відмову в її прий-нятті на підставі п. 1 ст. 136 ЦПК, а якщо справу поруше-но, — закриває провадження у ній на підставі п. 1 ст. 227 ЦПК. Суддя відмовляє у прийнятті заяви на підставі п. 2 ст. 136 ЦПК у тому разі, коли заявник не звертався до органу, який за законом повинен був вирішити питання про можли-вість видачі необхідного документа чи відновлення втраченого документа, а якщо справу було порушено, — залишає заяву без розгляду на підставі п. 1 ст. 229 ЦПК.

Аналогічні наслідки настають, якщо виявлено, що встанов-лення факту, підвідомчого суду, пов'язано з вирішенням спору про право (ч. З ст. 255 ЦПК).

Рішення суду, постановлене у справі, повинно відповідати вимогам ст.ст. 202, 203 і 275 ЦПК. У ньому має бути зазначе-но: факт, встановлений судом, мета його встановлення; дока-зи, на підставі яких суд встановив цей факт. Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в державних ор-ганах реєстрації актів цивільного стану або оформленню в но-таріальних органах, не замінює документів, що видаються ци-ми органами, а є лише підставою для їх одержання.

Після набрання рішенням законної сили воно згідно зі ст. 14 ЦПК стає обов'язковим для органів, які реєструють фак-ти, що мають юридичне значення, або оформлюють права, які виникають у зв'язку з встановленим судом фактом. У разі встановлення в судовому порядку реєстрації акта цивільного

218

Глава 20.

стану орган реєстрації актів цивільного стану провадить відпо-відний запис на підставі рішення суду.

§ 9. Відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про цінні папери та фон-дову біржу" цінними паперами називаються грошові докумен-ти, що засвідчують право володіння або відносини позики, ви-значають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у ви-гляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, ін-шим особам. Відновлення втрачених іменних цінних паперів провадиться емітентами цих цінних паперів. Згідно із ст. 276 ЦПК в судовому порядку може бути відновлено права лише на втрачені цінні папери на пред'явника, видані установами Ощадного банку: про вклад грошових сум чи про прийняття на зберігання цінностей або цінних паперів.

Судовий порядок (ст.ст. 276—284 ЦПК) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника, видані установами Ощадного банку, поширюється як на випадки втрати цих до-кументів, так і на випадки, коли документи втратили