Предметом судового розгляду і вирішення є визначення законності та обгрунтованості притягнення громадян і посадо-вих осіб до адміністративної відповідальності. Ця категорія справ виходить із загального переліку справ адміністративного провадження, оскільки носить постюрисдикційний характер, тобто суд шляхом розгляду скарги на постанову у справі про адміністративне правопорушення здійснює її перегляд у по-рядку, визначеному цивільним процесуальним законом та за-конодавством про адміністративну відповідальність.

Предметом оскарження виступає постанова про накладення адміністративного стягнення, інша постанова органу (крім су-

188

Глава 19.

Провадження у справах, що виникають з адміністративно- ...

189

ду) чи службової особи у справі про адміністративне правопо-рушення у випадках, передбачених законодавством про ад-міністративні правопорушення (ст. 244 ЦПК).

Право на оскарження мають особи, щодо яких винесено по-станову, або потерпілі від адміністративного правопорушення.

Скарга подається до місцевого суду за місцезнаходженням органу чи місцем роботи службової особи.

На постанову може бути подано скаргу протягом десяти днів з дня її винесення, а в разі, якщо постанова про цей вид адміністративного стягнення підлягала попередньому оскар-женню до вищестоящого органу (вищестоящої службової осо-би), — протягом десяти днів з дня прийняття рішення за скар-гою останніми. У разі пропуску цього строку з поважних при-чин він може бути поновлений судом за заявою особи, щодо якої винесено постанову.

Особа, яка оскаржила постанову, звільняється від сплати державного мита.

Після отримання скарги суддя у ході підготовки справи до судового розгляду повинен витребувати від відповідного орга-ну чи службової особи справу про накладення адміністратив-ного стягнення (ст. 245 ЦПК).

Скарга розглядається судом з викликом заявника і, за необ-хідності, представника органу чи службової особи, якими ви-несено постанову. Неявка їх в судове засідання не перешкоджає розглядові справи.

Суд має розглянути скаргу не пізніше як у десятиденний строк з дня її надходження (ст. 246 ЦПК). Розглядаючи скаргу на постанову, суд перевіряє законність і обґрунтованість по-станови, зокрема: чи правомочним органом накладено стягнен-ня; чи є в діях особи, щодо якої винесено постанову, ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну від-повідальність; чи в межах, встановлених законодавчим актом, що передбачає відповідальність за вчинене правопорушення, накладено стягнення; чи не закінчився строк давності для за-стосування стягнення; чи враховано при визначенні заходу ад-міністративного стягнення характер вчиненого проступку, осо-бу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (ст. 247 ЦПК).

За результатами розгляду справи суд постановляє рішення залежно від встановлених обставин. Такими можуть бути рішення:

1) про відмову в задоволенні скарги, якщо постанова у справі про адміністративне правопорушення є законною і обґрун-тованою;

2) про скасування постанови і направлення справи про ад-міністративне правопорушення на новий розгляд, якщо ор-ганом чи службовою особою, що її постановили, не були з'ясовані обставини, які мають значення для справи, та як-що справа закрита всупереч закону, або про направлення справи на розгляд правомочного органу чи службової осо-би, якщо постанову було винесено неправомочними орга-ном чи службовою особою;

3) про скасування постанови і закриття справи про адміністра-тивне правопорушення, якщо встановлено обставини, які відповідно до закону виключають провадження у справах про адміністративні правопорушення;

4) змінює стягнення в межах, передбачених законодавчим ак-том про відповідальність за адміністративне правопорушен-ня, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено, якщо його було визначено без додержання цих меж або загаль-них правил накладення стягнень за адміністративне право-порушення.

Рішення районного (міського) суду за скаргою на постано-ву у справі про адміністративне правопорушення є остаточним і оскарженню не підлягає. Копію рішення в цих справах суд повинен надіслати органу чи службовій особі, постанова яких оскаржувалась (ст. 248 ЦПК).

Скарги на рішення, дії або бездіяльність органів держав-ної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових та службових осіб. Конкретний по-рядок реалізації цієї конституційної норми міститься у проце-суальному законодавстві. Серед останніх зміст глави 31-А ЦПК заслуговує на увагу, оскільки носить характер загальної норми щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності владних суб'єктів. Це означає, що у порядку глави 31-А ЦПК розгля-даються справи за скаргами на будь-які рішення, дії чи без-діяльність органів державної влади, органів місцевого само-врядування, службових, посадових осіб та інших суб'єктів, на-

190

Глава 19.

ділених владними повноваженнями, якщо не встановлено ін-шого порядку судового вирішення такої справи.

Відповідно до глави 31-А ЦПК може оспорюватися діяль-ність також керівників підприємств, установ, організацій неза-лежно від їх підпорядкування і форм власності, керівних орга-нів та керівників об'єднань громадян, а також службових осіб, які виконують організаційно-розпорядчі, адміністративно-гос-подарські обов'язки або виконують такі обов'язки за спеціаль-ними повноваженнями.

До рішень, дій або бездіяльності, що підлягають оскаржен-ню, належать колегіальні та одноособові рішення, дії або без-діяльність, у зв'язку з якими особа вважає, що:*

порушено або порушуються її права, свободи чи законні ін-тереси;*

створено або створюються перепони для реалізації нею сво-їх прав, свобод чи законних інтересів, або, що вжиті заходи щодо реалізації її прав є недостатніми;*

покладено на неї обов'язки, не передбачені законом або пе-редбачені законом, але без урахування конкретних обста-вин, за яких ці обов'язки повинні покладатися, або що во-ни покладені не уповноваженими на це особою чи органом;*

її притягнено до відповідальності, яку не передбачено зако-ном, або до неї застосовано стягнення за відсутності перед-бачених законом підстав, або неправомочною службовою особою чи органом (ст. 2482 ЦПК).

Згідно зі ст. 2483 ЦПК та рішення Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року у справі щодо конституцінно-сті ст. 2483