3) про усиновлення дітей, які проживають на території України;

4) про встановлення неправильності запису в актах цивільного стану;

5) про встановлення фактів, що мають юридичне значення;

6) про відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'яв-ника;

7) про оскарження нотаріальних дій або відмову у їх вчиненні.

Аналіз таких справ свідчить, що окреме провадження — це процесуальний порядок розгляду визначених ЦПК справ про встановлення певних обставин (юридичних фактів) або певно-го юридичного становища осіб. Залежно від характеру вимоги, переданої на розгляд суду, кожна із справ окремого про-вадження має свої, лише їй властиві особливості. У справах окремого провадження суд розглядає і вирішує не спір про право цивільне, характерний для позовного провадження, а ви-могу до суду про встановлення певних обставин — юридич-них фактів, зміну правового статусу громадянина або неправи-льність дій органів, які посвідчують такі обставини, з наявніс-тю чи відсутністю яких закон пов'язує виникнення, зміну або припинення суб'єктивних майнових та особистих немайнових прав.

Метою розгляду судом справ окремого провадження є за-хист прав та охоронюваних законом інтересів громадян, юри-дичних осіб і держави, що їх характерною ознакою є відсут-ність спору про право цивільне. Розгляд справ окремого про-вадження спрямовується на встановлення певних обставин, юридичних фактів, наявність чи відсутність яких може бути спірною. ЦПК встановлює заборону щодо вирішення справ окремого провадження у разі виникнення під час їх розгляду спору про право, а не про факт. Відповідно до ст.ст. 4, 24 ЦПК спір про право цивільне стає перешкодою для реалізації

Окреме провадження

201

суб'єктивних прав і виконання обов'язків, що виникають з ци-вільних, сімейних, трудових і кооперативних правовідносин, набуває процесуально-правового характеру з порушенням в суді справи позовного провадження і стає предметом його роз-гляду.

Справи окремого провадження виникають також внаслідок появи перешкод в реалізації суб'єктивних прав у зв'язку із здійсненням органами державної влади діяльності, спрямова-ної на задоволення запитів та потреб громадян. На розгляд су-ду в одних випадках передається спір, який виник у процесі такої діяльності (скарги на дії нотаріусів, справи, пов'язані зі встановленням неправильності запису в актах цивільного ста-ну), в інших — тільки вимога про встановлення певної обста-вини, судове підтвердження наявності або відсутності якої призводить до усунення згаданих перешкод.

Таким чином, окреме провадження в цивільному процесі відіграє значну роль. Судові органи мають можливість розши-рити свою діяльність по виконанню правоохоронної функції і сприяти зміцненню законності в діяльності органів держави і місцевого самоврядування, а громадяни та організації — вико-ристати судовий порядок для захисту своїх суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів.

§ 2. Особи, які беруть участь у справах окремого провадження

Відповідно до ч. 2 ст. 255 ЦПК справи окремого провадження суд розглядає з участю заявника і заінтересованих осіб, орга-нів державної влади, органів місцевого самоврядування та осіб, яким за законом надано право захищати права і свободи інших осіб.

Заявник — це особа, в інтересах якої порушена справа в суді про встановлення будь-якої обставини, необхідної для здійснення нею суб 'єктивних майнових та особистих немайно-вих прав. Заявник може сам подати вимогу щодо порушення справи в суді або в його інтересах справа окремого прова-дження може бути розпочата на вимогу прокурора, законного представника, інших уповноважених на це громадян та органі-зацій. Коло заявників, як правило, визначається нормами циві-льного процесуального права, якими врегульовано порядок розгляду певних категорій справ окремого провадження (ст.ст. 256, 276, 285 ЦПК).

До заінтересованих осіб (ст.ст. 4 і 5 ЦПК) належать ті, які беруть участь у справі і мають у ній матеріально-правову або державну чи громадську, тобто юридичну заінтересованість. Однак аналіз ч. 2 ст. 255 ЦПК дозволяє зробити висновок, що поняття заінтересованих осіб в окремому провадженні обмеже-ний за змістом. Заінтересованими є лише ті особи, взаємовідно-сини яких із заявником залежать від обставин, що підлягають встановленню і можуть вплинути на їх права та обов'язки.

Участь у справі заінтересованих осіб обумовлюється тим, що із встановленням окремих обставин заявник може реалізу-вати свої права у правовідносинах, в яких беруть участь і за-значені особи. Отже, їхні суб'єктивні права і обов'язки мають юридичний зв'язок із суб'єктивними правами та обов'язками заявника.

Особи, які беруть участь у справах окремого провадження, можуть вести свої справи в суді особисто або через представ-ників, їхні процесуальні права та обов'язки визначені ст.ст. 99, 119, 122 ЦПК, а також нормами, які врегульовують порядок розгляду певних категорій справ окремого проваджен-ня (глави 33—39 ЦПК).

§ 3. Процесуальний порядок розгляду справ окремого провадження

Відповідно до ст.ст. 1 і 255 ЦПК справи окремого проваджен-ня розглядаються за загальними правилами цивільного судо-чинства з винятками та доповненнями, передбаченими в гла-вах 34—39 ЦПК. При цьому діють всі принципи цивільного процесу, застосовуються положення Загальної частини ЦПК, загальні правила підготовки справ до розгляду, правила роз-гляду їх в судовому засіданні, прийняття рішення та його оскарження. Однак специфічними є правила підсудності, де не діють такі інститути позовного провадження як зустрічний по-зов, заміна неналежної сторони, участь третіх осіб, мирова угода тощо.

Цивільними процесуальними засобами порушення в суді справ окремого провадження є:

1) звернена до суду вимога про встановлення певних обста-вин, юридичного становища громадянина чи його майна або неправильність дій органів, які посвідчують такі обста-вини;

2) процесуальна форма втілення вимоги — письмова заява, скарга;

3) процесуальна дія по пред'явленню вимоги до суду;

4) процесуальна форма забезпечення виконання вимоги-звер-нення до суду особисто або через представника з поданням заяви, скарги.

Вимога до суду про порушення