Наявність відмови органу реєстрації актів цивільного стану перевіряються суддею за змістом заяви, яка подається для по-рушення справи в суді, і доданими до неї доказами.

У заяві, крім загальних положень, передбачених ст. 137 ЦПК, зазначається, в чому саме полягає неправильність запису в актах цивільного стану (наприклад, відсутність у свідоцтві про народження запису про батьківство, зазначення національ-ності батьків, перекручення, пропуски літер, слів, наявність скороченого імені тощо), коли і яким органом реєстрації актів цивільного стану було відмовлено у виправленні запису (ст. 268 ЦПК).

До заяви обов'язково додаються копія висновку органу ре-єстрації актів про відмову у виправленні запису, а також доку-мент, в якому допущені неточності. Недодержання вимог що-до змісту заяви породжує наслідки, передбачені ст. 139 ЦПК.

Право звернення до суду із заявою про порушення справи щодо встановлення неправильності запису в актах цивільного стану мають особи, для яких зазначене встановлення матиме юридичні наслідки. Ними можуть бути не тільки власники до-кументів, а й інші особи, наприклад, спадкоємці, у яких зі смертю спадкодавця виникають певні цивільні права, що їх неможливо реалізувати через неправильності в актових запи-сах. Виправлення в записах, пов'язаних з реєстрацією цивіль-ного стану дітей і громадян, які перебувають під опікою та піклуванням, вправі вимагати батьки, усиновителі, опікуни та піклувальники.

Заяву подають до районного (міського) суду за місцем про-живання заявника незалежно від того, в якому органі реєстра-ції актів цивільного стану проводиться запис, що потребує змін чи виправлення. В судове засідання викликають заявника (ст. 269 ЦПК).

Рішення суду, яким встановлено неправильність запису в актах цивільного стану, після набрання ним законної сили, стає підставою для його виправлення відповідним органом ре-єстрації актів цивільного стану (ст. 270 ЦПК).

§ 8. Встановлення фактів, що мають юридичне значення

Порядок судочинства у справах про встановлення юридичних фактів врегульовано ст.ст. 271—275 ЦПК. Справи про вста-новлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду порядком окремого провадження за таких умов:

1) факти, які піддягають встановленню, повинні мати юридич-ний характер, тобто відповідно до закону викликати юри-дичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особис-тих чи майнових прав громадян або організацій. Для визна-чення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати ме-ту, для якої необхідне його встановлення;

2) встановлення факту не має бути пов'язане з наступним ви-рішенням спору про право, підвідомчого судові. Якщо при розгляді справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право, підвідомчий суду, або суд дійде висновку, що у даній справі встановлення факту пов'язано з необхідністю вирішення в судовому по-рядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на за-гальних підставах (ч. З ст. 255 ЦПК). Наявність спору про право, не підвідомчого судам, не є перешкодою для судо-вого встановлення юридичного факту;

3) заявник не має іншої можливості одержати чи поновити документи, які посвідчують факт, що має юридичні наслід-ки. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено, із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах ци-вільного стану тощо);

4) чинним законодавством не передбачений інший позасудо-вий порядок встановлення юридичних фактів. Перелік юри-дичних фактів, підвідомчих встановленню в судовому по-рядку, наводиться в ст. 273 ЦПК і не є вичерпним. Суд мо-же встановлювати й інші факти, які мають юридичне зна-чення, зокрема визнання батьківства, реєстрацію батьківства, прийняття спадщини, володіння будинком на праві власності тощо.

Відповідно до ст. 273 ЦПК суд розглядає справи про вста-новлення: родинних відносин громадян. Серед справ про вста-новлення родинних відносин судам підвідомчі справи про встановлення фактів батьківства, визнання батьківства. Вста-новлення останнього факту можливе щодо дітей, які народи-лися до 1 жовтня 1968 р. від осіб, що не перебували в зареєст-рованому шлюбі, у разі смерті особи, на утриманні якої пере-бувала дитини, і якщо ця остання визнавала себе її батьком. Такий факт може бути встановлений щодо дитини, яка наро-дилася після смерті особи, котра під час вагітності матері ви-знавала себе батьком майбутньої дитини.

Справи про встановлення батьківства щодо дітей, які наро-дилися після 1 жовтня 1968 р., при житті батьків розглядають-ся порядком позовного провадження. Порядком окремого про-вадження'" можливе встановлення факту реєстрації батьківства у разі, якщо вона мала місце, а в органах реєстрації актів ци-вільного стану не збереглися відповідні записи, і вони відмо-вилися їх поновити, та перебування при цьому громадянина на утриманні. Встановлення факту перебування особи на утри-манні померлого має значення для одержання свідоцтва про право на спадщину, призначення пенсії чи відшкодування шкоди за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним й основним джере-лом засобів до існування, навіть якщо утриманець (заявник)

мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо. Водночас сам факт перебування на утриманні не завжди породжує від-повідні юридичні наслідки.

Порядком окремого провадження не розглядаються справи про встановлення факту каліцтва на виробництві або у зв'язку з виконанням державних чи громадських обов'язків, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по соціальному страхуванню. Питання, пов'язані з встановленням факту каліцтва на виробництві, у разі виникнення з даного приводу спору, а також якщо при каліцтві у зв'язку з виконан-ням державних чи громадських обов'язків