Факт каліцтва та іншого ушкодження здоров'я на вироб-ництві підтверджується актом про нещасний випадок, а в разі відмови власника підприємства, установи, організації або упов-новаженого ним органу скласти такий акт чи незгоди потерпі-лого або іншої заінтересованої особи із змістом акта, питання вирішується в порядку, передбаченому законодавством про розгляд трудових спорів.

В судовому порядку встановлюються не факти усиновлен-ня, шлюбу, розірвання шлюбу, народження і смерті, а лише факти їх реєстрації в актових книгах, якщо в органах реєстра-ції актів цивільного стану не збереглися відповідні записи, і ті відмовилися їх поновити або вони можуть бути відновлені тільки на підставі рішення суду про встановлення їх реєстра-ції. На підтвердження втрати запису подається довідка відпо-відного архіву органу реєстрації актів цивільного стану, в яко-му знаходилась актова книга з реєстрацією. Відмова цього ор-гану у поновленні запису підтверджується письмовим виснов-ком цього органу, наявність якого є необхідною умовою прий-няття судом заяви про встановлення факту реєстрації.

Із заявою про порушення справи можуть звернутися особи, для яких наявність факту реєстрації шлюбу, розірвання шлю-бу, усиновлення, народження і смерті може породжувати юри-дичні наслідки. Ними можуть бути: особа, з приводу якої встановлюється певний факт реєстрації, члени її сім'ї, законні представники, спадкоємці та ін. У заяві не треба зазначати ме-ту, для якої необхідне встановлення певного факту реєстрації, оскільки він не породжує одиничні правові наслідки, а є за-гальною передумовою визначення правового статусу громадя-нина у сфері шлюбно-сімейних правовідносин.

При встановленні факту реєстрації народження судам не-підвідомче вирішення питання про час народження, тобто про визначення віку громадянина.

Суди вправі встановлювати факт перебування у фактичних шлюбних відносинах у встановлених законом випадках, якщо шлюб в органах реєстрації актів цивільного стану не може бу-ти зареєстрований внаслідок смерті одного з подружжя. Суди вправі встановлювати факти перебування громадян у фактич-них шлюбних відносинах, які виникли до 8 липня 1944 р. (тобто згідно з чинним законодавством дорівнювалися до заре-єстрованого шлюбу) і тривали до смерті (пропажі без вісти на фронті) одного з подружжя, внаслідок чого шлюб не може бу-ти зареєстровано в органах реєстрації актів цивільного стану. Не підлягають встановленню фактичні шлюбні відносини, які виникли після зазначеної дати за життя обох з подружжя, або в тих випадках, коли один з подружжя перебуває в зареєстро-ваному шлюбі з іншою особою. Перебування того з подруж-жя, хто пережив іншого, в другому шлюбі не перешкоджає ви-знанню фактичних шлюбних відносин, які склалися до 8 лип-ня 1944 р. Фактичні шлюбні відносини, що виникли до 8 лип-ня 1944 р. і були припинені до смерті одного з подружжя, судовому встановленню не підлягають.

На вимогу заявника судом одночасно зі встановленням пе-ребування у фактичних шлюбних відносинах може бути вста-новлений факт перебування заявника на утриманні померлого або того, хто пропав без вісті.

Для порушення в судах справи про встановлення належнос-ті правовстановлюючого документа необхідно подати заяву з доказами того, що цей документ належить заявнику і що орга-нізація, яка його видала, не має можливість внести до нього відповідні виправлення. У цих справах суд встановлює належ-ність особі правовстановлюючих документів, а не тотожність прізвища, імені, по батькові, неоднаково названих в різних до-кументах, не присвоєння чи залишення одного з них. Не під-лягає встановленню належність документів, в яких відсутня вказівка, на чиє ім'я вони видані, не повністю зазначені імена, по батькові, а також наявні інші дефекти, що свідчать про під-чистку та виправлення. Судам не підвідомче встановлення факту належності особі квитка про членство в об'єднанні гро-мадян, військового квитка, посвідчення до ордена чи медалі, паспорта, свідоцтв, які видаються органами реєстрації актів цивільного стану, та інших документів, що посвідчують особу.

Разом з тим, суди вправі розглядати справи про встанов-лення фактів належності громадянам довідок про поранення, перебування в госпіталях у зв'язку з пораненням, повідомлень військових частин, військкоматів та інших органів військового управління про загибель або пропажу без вісті певних осіб у зв'язку з обставинами воєнного часу, а також заповітів, стра-хових свідоцтв, полісів, ощадних книжок, інших документів про трудовий стаж, оскільки вони не належать до документів, які посвідчують особу.

Справи про встановлення факту смерті відрізняються від справ про оголошення громадянина померлим, процесуальний порядок розгляду яких врегульований ст.ст. 261—265 ЦПК, і від справ про встановлення факту реєстрації смерті з підстав п. 4 ст. 273 ЦПК. Підставою для оголошення громадянина по-мерлим є обставини, що допускають припущення його загибе-лі від певного нещасного випадку. Для встановлення реєстра-ції смерті особи необхідні обставини, що свідчать про реєстра-цію цієї події, а також про те, що заінтересована особа позбав-лена можливості поновити втрачені чи знищені документи про це. Підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, що достовірно свідчать про смерть гро-мадянина у певний час за певних обставин.

Судам також підвідомчі справи про встановлення інших юридичних фактів, якщо чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення (ч. 2 ст. 273 ЦПК). Це мо-жуть бути справи про встановлення фактів володіння будівлею на праві власності, прийняття спадщини та місця відкриття спадщини. Встановлення судом факту володіння будівлею на праві власності можливе, якщо у заявника був правовстанов-люючий документ про належність будівлі, але він загублений, і зазначений факт не може бути підтверджений у позасудово-му порядку. На підтвердження цього заявником подаються до-кази неможливості одержання ним відповідного документа або його поновлення.

Судовому розгляду в порядку