Справи про встановлення фактів, що мають юридичне зна-чення, порушуються в суді поданням письмової заяви, яка по-винна відповідати як загальним правилам щодо змісту та фор-

ми позовної заяви, встановленим ст. 137 ЦПК, так і вимогам щодо її змісту, передбаченим ст. 274 ЦПК. Зокрема, має бути зазначено: який факт заявник просить встановити та для якої мети, причини неможливості одержання або відновлення доку-ментів, що посвідчують даний факт. До заяви додають докази, що стверджують викладені в ній обставини, і довідку про не-можливість відновлення втрачених документів.

Заява за підсудністю подається до районного (міського) су-ду за місцем проживання заявника. При прийнятті заяви суддя перевіряє її відповідність ст.ст. 137 і 274 ЦПК. Якщо буде встановлено порушення цих норм, він повинен застосувати по-ложення ст. 139 ЦПК, тобто постановити ухвалу про залишен-ня заяви без руху та надати заявникові строк для виправлення недоліків. У разі невиконання даних вказівок заява вважається неподаною і повертається заявникові, про що суддя постанов-ляє мотивовану ухвалу.

Встановивши, що заява непідвідомча судовому розгляду, суддя постановляє мотивовану ухвалу про відмову в її прий-нятті на підставі п. 1 ст. 136 ЦПК, а якщо справу поруше-но, — закриває провадження у ній на підставі п. 1 ст. 227 ЦПК. Суддя відмовляє у прийнятті заяви на підставі п. 2 ст. 136 ЦПК у тому разі, коли заявник не звертався до органу, який за законом повинен був вирішити питання про можли-вість видачі необхідного документа чи відновлення втраченого документа, а якщо справу було порушено, — залишає заяву без розгляду на підставі п. 1 ст. 229 ЦПК.

Аналогічні наслідки настають, якщо виявлено, що встанов-лення факту, підвідомчого суду, пов'язано з вирішенням спору про право (ч. З ст. 255 ЦПК).

Рішення суду, постановлене у справі, повинно відповідати вимогам ст.ст. 202, 203 і 275 ЦПК. У ньому має бути зазначе-но: факт, встановлений судом, мета його встановлення; дока-зи, на підставі яких суд встановив цей факт. Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в державних ор-ганах реєстрації актів цивільного стану або оформленню в но-таріальних органах, не замінює документів, що видаються ци-ми органами, а є лише підставою для їх одержання.

Після набрання рішенням законної сили воно згідно зі ст. 14 ЦПК стає обов'язковим для органів, які реєструють фак-ти, що мають юридичне значення, або оформлюють права, які виникають у зв'язку з встановленим судом фактом. У разі встановлення в судовому порядку реєстрації акта цивільного

стану орган реєстрації актів цивільного стану провадить відпо-відний запис на підставі рішення суду.

§ 9. Відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про цінні папери та фон-дову біржу" цінними паперами називаються грошові докумен-ти, що засвідчують право володіння або відносини позики, ви-значають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у ви-гляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, ін-шим особам. Відновлення втрачених іменних цінних паперів провадиться емітентами цих цінних паперів. Згідно із ст. 276 ЦПК в судовому порядку може бути відновлено права лише на втрачені цінні папери на пред'явника, видані установами Ощадного банку: про вклад грошових сум чи про прийняття на зберігання цінностей або цінних паперів.

Судовий порядок (ст.ст. 276—284 ЦПК) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника, видані установами Ощадного банку, поширюється як на випадки втрати цих до-кументів, так і на випадки, коли документи втратили ознаки платіжності внаслідок неналежного їх зберігання або з інших причин (на ощадній книжці або контрольному листку до неї не зберігся запис номера рахунку, неповністю зберігся запис залишку вкладу на ощадній книжці, тощо).

Особа, яка втратила цінний папір на пред'явника, може просити суд про визнання його недійсним і про відновлення прав на втрачений цінний папір. Для порушення справи в суді подається заява з додержанням вимог, передбачених ст.ст. 137 і 277 ЦПК. У ній має бути зазначено: прізвище, ім'я та по бать-кові заявника, місце його проживання; обставини, за яких втрачено цінний папір; назву установи, що видала цінний па-пір, і характерні його ознаки. Така заява за підсудністю пода-ється до районного (міського) суду за місцем знаходження установи Ощадного банку, що видала втрачений цінний папір на пред'явника.

Суддя з прийняттям справи до провадження ухвалою по-становляє зробити публікацію про виклик держателя цінного папера до районного (міського) суду та забороняти установі, яка видала цінний папір, проводити по ньому операції. Публікація друкується коштом заявника у місцевій пресі і за зміс-том повинна відповідати вимогам ст. 279 ЦПК, тобто вона має містити: прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання заявни-ка; назву і характерні ознаки цінного папера, з приводу якого подано заяву до суду, пропозицію держателю цінного папера повідомити суд про свої права на нього у тримісячний строк.

Держатель втраченого цінного папера зобов'язаний у вста-новлений строк подати до суду разом з оригіналом цінного папера заяву про те, що він є його держателем. При над-ходженні такої заяви суддя постановляє ухвалу про залишення заяви про відновлення прав на втрачений цінний папір без розгляду та надає особі, яка заявила про визнання недійсним цього папера, строк не