Скарга розглядається судом з викликом заявника і, за необ-хідності, представника органу чи службової особи, якими ви-несено постанову. Неявка їх в судове засідання не перешкоджає розглядові справи.

Суд має розглянути скаргу не пізніше як у десятиденний строк з дня її надходження (ст. 246 ЦПК). Розглядаючи скаргу на постанову, суд перевіряє законність і обґрунтованість по-станови, зокрема: чи правомочним органом накладено стягнен-ня; чи є в діях особи, щодо якої винесено постанову, ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну від-повідальність; чи в межах, встановлених законодавчим актом, що передбачає відповідальність за вчинене правопорушення, накладено стягнення; чи не закінчився строк давності для за-стосування стягнення; чи враховано при визначенні заходу ад-міністративного стягнення характер вчиненого проступку, осо-бу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (ст. 247 ЦПК).

За результатами розгляду справи суд постановляє рішення залежно від встановлених обставин. Такими можуть бути рішення:

1) про відмову в задоволенні скарги, якщо постанова у справі про адміністративне правопорушення є законною і обґрун-тованою;

2) про скасування постанови і направлення справи про ад-міністративне правопорушення на новий розгляд, якщо ор-ганом чи службовою особою, що її постановили, не були з'ясовані обставини, які мають значення для справи, та як-що справа закрита всупереч закону, або про направлення справи на розгляд правомочного органу чи службової осо-би, якщо постанову було винесено неправомочними орга-ном чи службовою особою;

3) про скасування постанови і закриття справи про адміністра-тивне правопорушення, якщо встановлено обставини, які відповідно до закону виключають провадження у справах про адміністративні правопорушення;

4) змінює стягнення в межах, передбачених законодавчим ак-том про відповідальність за адміністративне правопорушен-ня, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено, якщо його було визначено без додержання цих меж або загаль-них правил накладення стягнень за адміністративне право-порушення.

Рішення районного (міського) суду за скаргою на постано-ву у справі про адміністративне правопорушення є остаточним і оскарженню не підлягає. Копію рішення в цих справах суд повинен надіслати органу чи службовій особі, постанова яких оскаржувалась (ст. 248 ЦПК).

Скарги на рішення, дії або бездіяльність органів держав-ної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових та службових осіб. Конкретний по-рядок реалізації цієї конституційної норми міститься у проце-суальному законодавстві. Серед останніх зміст глави 31-А ЦПК заслуговує на увагу, оскільки носить характер загальної норми щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності владних суб'єктів. Це означає, що у порядку глави 31-А ЦПК розгля-даються справи за скаргами на будь-які рішення, дії чи без-діяльність органів державної влади, органів місцевого само-врядування, службових, посадових осіб та інших суб'єктів, наділених владними повноваженнями, якщо не встановлено ін-шого порядку судового вирішення такої справи.

Відповідно до глави 31-А ЦПК може оспорюватися діяль-ність також керівників підприємств, установ, організацій неза-лежно від їх підпорядкування і форм власності, керівних орга-нів та керівників об'єднань громадян, а також службових осіб, які виконують організаційно-розпорядчі, адміністративно-гос-подарські обов'язки або виконують такі обов'язки за спеціаль-ними повноваженнями.

До рішень, дій або бездіяльності, що підлягають оскаржен-ню, належать колегіальні та одноособові рішення, дії або без-діяльність, у зв'язку з якими особа вважає, що:*

порушено або порушуються її права, свободи чи законні ін-тереси;*

створено або створюються перепони для реалізації нею сво-їх прав, свобод чи законних інтересів, або, що вжиті заходи щодо реалізації її прав є недостатніми;*

покладено на неї обов'язки, не передбачені законом або пе-редбачені законом, але без урахування конкретних обста-вин, за яких ці обов'язки повинні покладатися, або що во-ни покладені не уповноваженими на це особою чи органом;*

її притягнено до відповідальності, яку не передбачено зако-ном, або до неї застосовано стягнення за відсутності перед-бачених законом підстав, або неправомочною службовою особою чи органом (ст. 2482 ЦПК).

Згідно зі ст. 2483 ЦПК та рішення Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року у справі щодо конституцінно-сті ст. 2483 ЦПК України судам непідвідомчі скарги: на акти органів законодавчої і виконавчої влади, що підлягають роз-гляду щодо їх конституційності; на акти і дії об'єднань грома-дян, які відповідно до закону, статуту (положення) належать до їх внутрішньоорганізаційної діяльності або їх виключної компетенції.

Правом на звернення до суду наділені фізичні особи (у то-му числі військовослужбовці), котрі вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю органу державної влади, органу місце-вого самоврядування, посадової і службової особи порушено їхні права, свободи чи законні інтереси. В їх інтересах можуть звернутися представники, уповноважені представники громад-ської організації, трудового колективу за їх проханням. У ви-падку, коли порушені права особи, яка за станом здоров'я чи з інших поважних причин не може здійснити свого права на звернення до суду самостійно, в її інтересах може звернутися Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (ст. 248 і ЦПК).

Відповідно до ст. 2484 ЦПК встановлено, як правило, аль-тернативну підвідомчість справ, тобто скаргу може бути пода-но безпосередньо до суду або після оскарження до органу, службовій особі вищого рівня по відношенню до того органу, службової особи, що постановили рішення чи здійснили дії або допустили бездіяльність. Однак, іншими законодавчими актами може бути встановлено інше. Так, відмова у державній реєстрації юридичної особи, а також зволікання з її проведен-ням можуть бути оскаржені до суду (ст.