Право на звернення до суду може бути реалізоване протягом строку, визначено ст. 2485 ЦПК. Так, скаргу може бути подано в суд: у двомісячний строк, обчислюваний з дня, коли особі стало відомо або їй мало б стати відомо про порушення її прав, свобод чи законних інтересів; у місячний строк з дня одержан-ня особою письмової відповіді про відмову у задоволенні скар-ги органом, службовою особою вищого рівня по відношенню до того органу, посадової, службової особи, що постановили рішення чи здійснили дії або допустили бездіяльність, або з дня закінчення місячного строку після подання скарги, якщо осо-бою не було одержано на неї письмової відповіді.

Пропущений строк для подання скарги може бути поновле-но судом, якщо буде встановлено, що його пропущено з по-важних причин.

Формою звернення до суду є скарга, яка повинна бути оформлена відповідно до загальним вимог, встановлених ст.ст. 137, 138 ЦПК та оплачена державним митом — 0,2 не-оподатковуваного мінімуму доходів громадян (ст. З Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито"). За прави-лами про підсудність скарга подається до суду за місцезнахо-дженням органу чи особи, діяльність яких оскаржується, тобто застосовується правила загальної територіальної підсудності (ст. 2484 ЦПК).

Матеріально-правовим наслідком порушення справи в суді є зупинення виконання оскаржуваного акта, про що суд повід-омляє орган державної влади, орган місцевого самоврядуван-ня, посадову чи службову особу не пізніше наступного дня після її прийняття (ст. 2484 ЦПК).

Скарга розглядається в десятиденний строк у відкритому судовому засіданні з участю заявника (громадянина, який по-дав скаргу) і службової особи, представника органу державної влади, органу місцевого самоврядування, рішення, дії або без-діяльність яких оскаржуються.

Якщо заявник або службова особа не можуть з'явитися до суду з поважних причин, справу може бути розглянуто з учас-тю їх представників. Неявка в судове засідання з неповажних причин осіб, зазначених у частині першій цієї статті, або їхніх представників не є перешкодою для розгляду скарги, проте суд може визнати їх явку обов'язковою.

У судовому засіданні можуть брати участь Уповноважений Верховної Ради України з прав людини особисто або через свого представника, а також представники громадських орга-нізацій і трудових колективів.

Відмова представника громадської організації чи трудового колективу від скарги, поданої ними на прохання заявника, не є підставою для закриття провадження у справі, якщо заявник вимагає розгляду скарги по суті.

Зважаючи на те, що посадові, службові особи чи органи несуть відповідальність за невиконання лише тих обов'язків, які було на них покладено законами або іншими нормативно-правовими актами, суд може застосувати заміну неналежної сторони у процесі, не припиняючи його.

Якщо суд встановить, що особа, рішення, дія чи бездіяль-ність якої оскаржуються, не працює на попередній посаді, він залучає до участі в справі службову особу, до компетенції якої входить вирішення питання про усунення порушення прав, свобод чи законних інтересів заявника.

Якщо при розгляді скарги буде встановлено, що орган дер-жавної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, суд залучає до участі у справі їхніх правонаступників, а за їх-ньої відсутності — орган, до компетенції якого входить ви-рішення питання про усунення порушення прав, свобод чи за-конних інтересів заявника.

Суд, встановивши при розгляді скарги наявність спору про право, який розглядається у порядку позовного провадження, залишає скаргу без розгляду і роз'яснює заявнику його право на пред'явлення позову на загальних підставах (ст. 2486 ЦПК).

За результатами розгляду скарги суд постановляє рішення. При встановленні обгрунтованості скарги суд визнає оскаржу-вані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує орган державної влади, орган місцевого самоврядування, поса-дову чи службову особу задовольнити вимогу заявника і усу-нути порушення, скасовує покладений на нього обов'язок чи застосовані до нього заходи відповідальності або іншим шля-хом поновлює його порушені права, свободи чи законні інте-реси.

Якщо оскаржувані рішення чи дії було вчинено відповідно до закону, в межах повноважень органу державної влади, ор-гану місцевого самоврядування, посадової або службової осо-би і права, свободи чи законні інтереси заявника не було по-рушено, суд постановляє рішення про відмову в задоволенні скарги.

При задоволенні скарги суд може допустити негайне вико-нання рішення. Рішення суду у справі може бути оскаржене (ст. 2487 ЦПК).).

Поряд із вирішення спору судовим рішенням повинні бути вирішені питання про судові витрати у справі. Так, відповідно до ст. 2488 ЦПК витрати, пов'язані з розглядом скарги, вклю-чаючи й витрати для надання юридичної допомоги, а також витрати, пов'язані з поїздками, покладаються судом на заявни-ка, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволен-ні його скарги, або на орган державної влади, орган місцевого самоврядування, посадову чи службову особу, якщо було по-становлено рішення про задоволення скарги заявника.

Рішення суду за скаргою надсилається не пізніше десяти днів після набрання ним законної сили відповідному органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадовій чи службовій особі для виконання, а також заявнику.

Про виконання рішення орган державної влади, орган міс-цевого самоврядування, посадова чи службова особа повідом-ляє суд і заявника не пізніше ніж у місячний строк з дня оде-ржання рішення суду (ст. 2489 ЦПК).

Скарги на рішення, прийняті відносно релігійних орга-нізацій. Норми про оскарження рішень, прийнятих відносно релігійних організацій, містяться у Законі України „Про свобо-ду совісті та релігійні організації1", хоча безпосередній проце-суальний порядок розгляду та вирішення справ цієї категорії визначений главою 31-Б ЦПК.

Предметом судового оскарження є рішення державних ор-ганів з питань:

1) перевищення встановленого законом строку прийняття рішень про реєстрацію статутів (положень)