2) відмови в реєстрації статутів (положень) релігійних орга-нізацій;

3) володіння та користування культовими будівлями та май-ном (ст. 248 й ЦПК).

Правом на звернення до суду наділені громадяни — засно-вники релігійної організації у разі відмови в її реєстрації або безпосередньо релігійна організація. Це право строкове і може бути реалізоване у місячний строк, обчислюваний з дня прий-няття рішення державним органом (ст. 24812 ЦПК).

Скарги на рішення місцевих державних органів подаються до апеляційного суду Автономної Республіки Крим, області, Києва і Севастополя, а на рішення державного органу України у справах релігій — до Верховного Суду України.

За загальним правилом справи означеної категорії розгляда-ються суддею одноособово. Тільки у тому разі, якщо скасова-не рішення суду постановлене суддею одноособово, справа відповідно до ст. 237 ЦПК розглядатиметься колегіально.

Скаргу на рішення відповідного державного органу суд має розглянути в десятиденний строк у відкритому засіданні за участю громадян-засновників, їхніх представників чи пред-ставників релігійної організації та представника державного органу, рішення якого оскаржується. Неявка в судове засідан-ня зазначених осіб не перешкоджає розгляду скарги (ст. 248 ЦПК).

За результатами розгляду справи суд постановляє рішення. Так, якщо суд визнає, що оскаржуване рішення прийняте з по-рушенням вимог закону, він постановляє рішення, яким зобо-в'язує відповідний державний орган усунути допущене пору-шення.

Якщо суд встановить, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до закону, він постановляє рішення про відмову в задоволенні скарги.

Рішення суду за скаргою надсилається до державного орга-ну, що прийняв рішення, та заявникові (ст. 248 і ЦПК).

Заява прокурора про визнання незаконними правового акта органу, рішення чи дії службової особи. Відповідно до

ст. 121 Конституції України прокурор наділяється повнова-женнями щодо представництва інтересів держави і людини в суді у випадках, передбачених законом. Однак, перехідними положеннями визначено, що за органами прокуратури тимча-сово (до сформування відповідних державних органів) зберіга-ється функція загального нагляду. Органічним продовженням реалізації функції загального нагляду прокуратури є положен-ня глави 31-В ЦПК, яка визначає процесуальний порядок роз-гляду та вирішення справ за заявами прокурора про визнання незаконним правового акта органу, рішення чи дії службової особи.

Предметом судового розгляду є визначення підстав для скасування рішення чи іншого акта, визнання неправомірною дії чи бездіяльності органів державної влади, органів місцево-го самоврядування, службових, посадових та юридичних осіб, щодо яких внесено протест прокурора. Не підлягають розгля-ду у суді заяви про визнання незаконними правового акта, пе-ревірку законності якого віднесено до компетенції Конститу-ційного Суду України (ст. 24815 ЦПК).

Підставою для звернення до суду є відхилення протесту прокурора в порядку загального нагляду або якщо протест не був розглянутий службовою особою чи органом у десятиден-ний строк після його надходження.

Право на звернення прокурора до суду строкове. Хоча у даному випадку це право прокурора слід розглядати через йо-го обов'язок, адже у разі наявності підстав для звернення до суду в порядку глави 31-В ЦПК прокурор зобов'язаний звер-нутися до суду із заявою про визнання незаконним правового акта органу, рішення чи дії службової особи. Це повноважен-ня прокурор реалізує протягом п'ятнадцяти днів з моменту одержання повідомлення про відхилення протесту або якщо він не був розглянутий у встановлений десятиденний строк (ст. 24816 ЦПК).

Формою звернення до суду є заява прокурора, наслідком подання якої є зупинення дії правового акта. Суддя відмовляє у прийнятті заяви прокурора, якщо вона має бути розглянута в порядку позовного провадження (ст. 24815 ЦПК).

За правилами про підсудність заява прокурора подається до місцевого суду, відповідного військового місцевого суду за місцем розташування органу чи роботи службової особи, акт 5яких було опротестовано (ст. 248 ЦПК).

Заява прокурора розглядається суддею одноособово в деся-тиденний строк з дня її надходження у відкритому судовому засіданні з участю прокурора і представника органу чи служ-бової особи, які прийняли рішення про відхилення протесту або не розглянули протест у встановлений строк після його надходження.

Неявка у судове засідання без поважних причин представни-ка органу, службової особи не перешкоджає розглядові заяви прокурора, проте суддя може визнати їх явку обов'язковою.

Суддею мають бути досліджені матеріали, які стали підста-вою для принесення протесту та його відхилення органом або службовою особою, необхідні документи та інші докази (ст. 24818 ЦПК).

За результатами розгляду справи суд постановляє рішення. Встановивши, що опротестовані акт органу, рішення чи дія службової особи не відповідають вимогам закону, постановляє рішення про задоволення заяви, визнання акта органу, рішення чи дії службової особи незаконними та про їх скасування і стягнення судових витрат із службової особи, яка видала неза-конний акт.

Якщо буде встановлено, що опротестовані акт органу, рішення чи дія службової особи не суперечать вимогам зако-ну, суддя постановляє рішення про відмову у задоволенні за-яви (ст. 24819 ЦПК).

Скарги на рішення, дії або бездіяльність державного ви-конавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Низкою норм законодавства про виконавче проваджен-ня (ст.ст. 7, 8\ 11і, 17, 24, 26, 32, 36, 37, 40, 40і, 42, 45, 46, 57, 59, 87, 88 Закону України „Про виконавче провадження") пе-редбачено право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб Державної ви-конавчої служби. Процесуальний порядок розгляду та вирішен-ня цієї категорії справ визначений главою 31-Д ЦПК.

Предметом оскарження є рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної ви-конавчої служби.

Правом на звернення наділені учасники виконавчого про-вадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, якщо вважають, що їхні права порушені (ст. 24820 ЦПК).

Цивільним процесуальним законом передбачена альтерна-тивна підвідомчість у цій категорії справ, тобто відповідно