ст. 24821 ЦПК скаргу може бути подано до суду безпосередньо або після оскарження рішення, дії або бездіяльності державно-го виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби до начальника відповідного відділу державної вико-навчої служби. Однак, у деяких випадках рішення державного виконавця можуть оскаржуватися виключно до суду. Так, по-станова державного виконавця про стягнення виконавчого збо-ру може бути оскаржена тільки до суду (ст. 46 Закону Украї-ни „Про виконавче провадження").

Право на звернення до суду строкове. Скаргу до суду може бути подано:

1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася чи мала б дізнатися про порушення її прав чи свобод;

2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод, у разі оскарження постанови про відкладення провадження вико-навчих дій.

Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом (ст. 24822 ЦПК).

Скарга у виконавчому провадженні з виконання судових рішень на дії (бездіяльність) державного виконавця або нача-льника відділу державної виконавчої служби подається до су-ду, який видав виконавчий документ. Скарги з виконання ін-ших рішень подаються до суду за місцем знаходження відпо-відного відділу державної виконавчої служби, крім скарг на дії (бездіяльність) державних виконавців та посадових осіб Де-партаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автоном-ній Республіці Крим, обласного, Київського та Севастопольсь-кого міських управлінь юстиції, які подаються до апеляційно-го суду за місцем знаходження відповідного органу державної виконавчої служби (ст. 85 Закону України „Про виконавче провадження").

На відміну від положень глави 31-А ЦПК, відповідно до якої подання скарги зупиняє виконання оскаржуваного акта, у цій категорії справ ця норма відсутня, однак, неодмінно про подання скарги суд має повідомити відповідний відділ держав-ної виконавчої служби не пізніше, ніж наступного дня після прийняття її судом.

Скарга розглядається в десятиденний строк у судовому за-сіданні за участю заявника і державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржується.

Якщо заявник, державний виконавець або інша посадова особа державної виконавчої служби не можуть з'явитися до суду з поважних причин, справу може бути розглянуто за уча-стю їхніх представників.

Якщо суд встановить, що особа, рішення, дія чи бездіяль-ність якої оскаржуються, не працює на попередній посаді, він залучає до участі в справі посадову особу, до компетенції якої належить вирішення питання про усунення порушення прав чи свобод заявника (ст. 24823 ЦПК).

За результатами розгляду скарги суд постановляє рішення. У разі встановлення обгрунтованості скарги суд визнає оскар-жувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобо-в'язує державного виконавця або іншу посадову особу держав-ної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усу-нути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прий-няті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної ви-конавчої служби і права чи свободи заявника не було поруше-но, суд постановляє рішення про відмову в задоволенні скарги.

При задоволенні скарги суд може допустити негайне вико-нання рішення. Рішення суду у справі може бути оскаржене (ст. 24824 ЦПК).

Окрім вирішення справи по суті, судовим рішенням має бу-ти вирішено питання про розподіл судових витрат у справі. Так, витрати, пов'язані з розглядом скарги, включаючи й ви-трати для надання юридичної допомоги, а також витрати, по-в'язані з поїздками, покладаються судом на заявника, якщо було постановлене рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на відділ державної виконавчої служби, якщо було постановлено рішення про задоволення скарги заявника (ст. 24825 ЦПК).

Рішення суду за скаргою надсилається не пізніше десяти днів після набрання ним законної сили до відповідного відділу державної виконавчої служби для виконання, а також заявнику.

Про виконання рішення відповідний орган державної вико-навчої служби повідомляє суд і заявника не пізніше ніж у місячний строк з дня одержання рішення суду (ст. 24826 ЦПК).

Справи про стягнення з громадян недоїмки з податків, самооподаткування сільського населення і державного обо-в'язкового страхування. Главою 32 ЦПК визначається проце-суальний порядок стягнення з фізичних осіб заборгованості за податковими та іншими обов'язковими платежами. Однак, з 1993 р. ці відносини регулювалися відповідно до Декрету Ка-бінету Міністрів України „Про стягнення не внесених у строк податків та неподаткових платежів", з 1999 р. і донині — За-коном України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фонда-ми". Тобто, фактично положення глави 32 ЦПК хоча і не ска-совані, однак втратили свою чинність.

Новели нового ЦПК

У зв'язку із прийняттям Закону України "Про судоустрій Украї-ни" до 1 червня 2005 року повинна бути сформована чітка структура адміністративних судів, які розглядатимуть справи у сфері адміністративної юрисдикції. Тому справи, що виникають з адміністративно-правових відносин (глави 29—32 ЦПК 1963 року), а також справи щодо відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести виправлення в актовий запис цивільного стану (глава 36 ЦПК 1963 року) розглядатимуться в порядку, встановленому Адміністративним процесуальним кодексом Ук-раїни.

Із усіх категорій справ, які зараз відносяться до справ, що виникають з адміністративно-правових відносин, у порядку циві-льного судочинства розглядатимуться тільки скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи Державної виконавчої служби.

Глава 20. ОКРЕМЕ ПРОВАДЖЕННЯ

§ 1. Юридична природа окремого провадження

Згідно зі ст. 254 ЦПК суд розглядає в порядку окремого про-вадження справи:

1) про визнання громадянина обмежено дієздатним чи не-дієздатним;

2)