Курсова робота

на тему:

Мета, підстави та умови застосування запобіжних заходів.

ПЛАН

Вступ.

Розділ 1: Поняття і мета застосування запобіжних заходів.

Розділ 2: Види і підстави застосування запобіжних заходів.

2.1 Під-писка про невиїзд.

2.2 Особиста порука.

2.3 Порука гро-мадської організації або трудового колективу.

2.4 Застава.

2.5 Взяття під варту.

2.6 Нагляд командування військової частини.

2.7 Віддання неповнолітнього обвинуваченого під нагляд батьків, опікунів, піклувальників або адміністрації дитячої установи.

Розділ 3: Обрання, зміна і скасування запобіжних заходів.

Висновки.

Список використаних нормативно-правових актів та науково-практичної літератури.

Зміст.

Вступ

Побудова правової держави, розвиток її демократичних засад повинні супроводжуватись системним переглядом чинних і запровадженням нових правових норм. Передусім це стосується такої галу-зі вітчизняного законодавства, як кримінальний про-цес. Без сумніву, закріплення в законі належних гаран-тій від втручання в особисте життя людини й одно-часно чітке визначення випадків і підстав такого втручання є найважливішою ознакою демократичної, правової держави, громадянського суспільства. Та більшість норм чинного Кримінально-процесуального кодексу (КПК) України не просто застаріла, не відпо-відаючи вимогам Конституції України, міжнародним нормам, а й взагалі не врегульовує питання, що постають під час досудового слідства та розгляду справи в суді.

Останні зміни, внесені до КПК, лише частково вирішили ці проблеми, відклавши їх остаточне врегулювання на майбутнє. Врешті це негативно позначається на дотриманні прав, сво-бод та законних інтересів громадян — суб’єктів кримінально-процесуаль-ного судочинства. Зокре-ма, це стосується підоз-рюваного, обвинувачува-ного та підсудного.

Винят-кової уваги та докорінно-го реформування потре-бують норми КПК, що визначають підстави та порядок застосування за-ходів процесуального примусу, особливо запо-біжних заходів. Cаме ці норми встановлюють обмеження прав і свобод підозрюваного, обвинувачуваного та під-судного під час досудово-го слідства і розгляду справи в суді. Крім того, саме з цими, нормами пов’язана найбільша кількість порушень кри-мінально-процесуального законодавства.

Аналіз історич-ного розвитку криміналь-но-процесуального законодавства приводить до висновку: процесуальні норми, що регулюють підстави і по-рядок застосування захо-дів процесуального при-мусу, постійно змінюва-лися. Тенденція цих змін промовиста — у демокра-тичні історичні періоди норми ставали гуманні-шими, у періоди посиле-ного тоталітаризму - нав-паки, жорсткішими.[11,c.8]

Сьогодні процесуальне законодавство іде шляхом гуманізації, поступово позбуваючись впливу правової ідеології радян-ських часів. Однак ще ба-гато норм потребують не-гайного реконструювання та вдосконалення.

Актуальність роботи: у зв’язку з різноманіттям запобіжних заходів, а також проблем пов’язаних з їх застосуванням виникає нагальна потреба для засвоєння знань в цьому напрямку.

У роботі використовується ряд наукових методів таких як: пізнання, порівняння, аналіз і синтез та інші.

Мета роботи: детально охарактеризувати всі види запобіжних заходів, провести їх аналіз і виявити характерні ознаки, а також, спираючись на сучасну теорію і практику кримінально-процесуального права, з’ясувати мету, підстави та умови їх застосування.

Об’єктом дослідження виступає діяльність слідчих, прокурорів та інших осіб правоохоронних органів, в процесі застосування окремих запобіжних заходів передбачених чинним кримінально-процесуальним законодавством України.

Предметом - виступають особливості роботи орга-нів дізнання, слідчих, прокурорів й судів при застосуванні окремих запобіжних заходів до об-винувачених, а в окремих випадках і до підозрю-ваних осіб.

Теоретичною основою роботи є підручники і монографії: М.М. Михеєнка, Ю.М.Грошевого, В.М. Тертишника, И.Л. Петрухина, В. Онопенка та інших відомих вчених-фахівців кримінально-процесуального права.

Розділ 1: Поняття і мета застосування запобіжних заходів.

Серед заходів процесуального примусу, які застосову-ються при провадженні у кримінальних справах, запо-біжні заходи законодавець виділяє в окрему главу, бо вони істотно обмежують свободу обвинуваченого чи підозрюваного.

Відповідно до закону за наявності достатніх підстав вважати, що обвинувачений, перебуваючи на волі, скриється від слідства й суду або перешкодить встановленню істини у кримінальній справі, або займатиметься зло-чинною діяльністю, а також для забезпечення виконання вироку орган дізнання, слідчий, прокурор, суддя і суд вправі застосувати щодо обвинуваченого один із запо-біжних заходів [2,ч. 1 ст. 148, ч. 2 ст. 244, ст. 274, 343]

Підставою для застосування запобіжного заходу є на-явні в кримінальній справі докази, які вказують на те, що обвинувачений може ухилитися від слідства й суду або виконання вироку, перешкодити встановленню істини чи займатиметься злочинною діяльністю. Питання про наяв-ність достатніх підстав для застосування запобіжного за-ходу в кожному конкретному випадку вирішується осо-бою, яка провадить дізнання, слідчим, прокурором і су-дом з урахуванням даних про те, що обвинувачений не має постійного місця проживання чи постійних занять, що він схиляє свідків чи потерпілих до відмови від пока-зань чи до дачі неправдивих показань, намагався знищи-ти документи, предмети, які можуть бути речовими дока-зами, замислив чи готує новий злочин. Закон передбачає, що, вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, належить враховувати також тяжкість вчиненого злочину, особу обвинуваченого, його вік, стан здоров’я, сімейний стан.

Застосування запобіжних заходів, відповідно до ст. 148 КПК здійснюється з метою: 1) запобігти спробам цих осіб ухилитися від діз-нання, слідства або суду; 2) не допустити, щоб вказані особи пе-решкоджали встановленню істини у кримінальній справі; 3) за-побігти злочинній діяльності; 4) забезпечити можливість вико-нання процесуальних рішень.

Таким чином, слід розрізняти підстави і мету засто-сування запобіжного заходу, а також обставини, які вра-ховуються при цьому.

Застосувати запобіжний захід при наявності для цього достатніх підстав — це право, а не обов’язок слідчого, органу дізнання, прокурора, судді і суду. Якщо немає підстав для застосування запобіжного заходу, від обвину-ваченого відбирається письмове зобов’язання про те, що він повідомить про зміну свого місця перебування, а також про те, що він з’явиться до слідчого й суду за їх викликом. Це зобов’язання не є запобіжним заходом, і його не слід плутати з підпискою про невиїзд. При порушенні цього зобо-в’язання до обвинуваченого можуть бути застосовані привід або