Як правило, запобіжний захід застосовується до обви-нуваченого. Проте у виняткових випадках він може бути застосований щодо підозрюваного. В цьому разі обвину-вачення має бути пред’явлено йому не пізніше десяти діб з моменту застосування запобіжного заходу. Якщо в цей строк обвинувачення не буде пред’явлене, запобіжний захід скасовується [2,ч. 4 ст. 148]. Можливості відібрання від підозрюваного зобов’язання про явку КПК не передбачає.

Таким чином, запобіжні заходи — це така сукупність заходів процесуального примусу, яка застосовується орга-нами дізнання, слідчими, прокурорами й судами до об-винувачених, а у виняткових випадках — до підозрю-ваних з метою перешкодити їм скритися від слідства й суду, заважати встановленню істини в кримінальній спра-ві, займатися злочинною діяльністю, ухилитися від вико-нання вироку.[15, c.135]

Взяття під варту та інші заходи процесуального при-мусу не є мірами кримінального покарання; їх не можна застосовувати як засіб вимагання показань від обвинува-ченого чи підозрюваного. Водночас законодавець передбачив, що попереднє ув’язнення зараховується судом до строку покарання при засудженні до позбавлення волі і направлення в дис-циплінарний батальйон день за день, при засудженні до виправних робіт —день за три. При засудженні до інших видів покарання суд, враховуючи попереднє ув’язнення, може пом’якшити покарання або повністю звільнити від нього засудженого. Час перебування під вар-тою особи, умовно засудженої до позбавлення волі з обов’язковим залученням до праці, зараховується до строку призначеного вироком суду покарання з розрахунку день за день. Коли обвинувачений, знаходячись під вартою, перебував у медичній установі, час перебування в ній зараховується в строк відбуття покарання. [9,c.331]

Розділ 2: Види і підстави застосування запобіжних заходів.

Кримінально-процесуальний кодекс України передбачає такі запобіжні заходи: 1) під-писка про невиїзд; 2) особиста порука; 3) порука гро-мадської організації або трудового колективу; 4) застава; 5) взяття під варту; 6) нагляд командування військової частини; 7) віддання неповнолітнього обвинуваченого під нагляд батьків, опікунів, піклувальників або адміністрації дитячої установи.

Цей перелік є вичерпним. У юридичній літературі обговорюється пи-тання про включення до запобіжних заходів затримання підозрюваного, відсторонення обвинуваченого від поса-ди, віддання під нагляд міліції, домашнього арешту.

Система різноманітних запобіжних заходів, передба-чена КПК, дозволяє слідчим, органам дізнання, проку-рору і суду індивідуалізувати їх застосування з урахуван-ням тяжкості й характеру інкримінованого злочину, особи обвинуваченого чи підозрюваного. При цьому слід мати на увазі, що до них може бути застосовано тільки один з передбачених законом запобіжних заходів, а не кілька одночасно. На практиці найпоширенішими запобіжними заходами є підписка про невиїзд і взяття під варту[11,c.134].

2.1 Підписка про невиїзд.

Підписка про невиїзд полягає у відібранні від підоз-рюваного чи обвинуваченого письмового зобов’язання не відлучатися з місця постійного проживання або з місця тимчасового знаходження без дозволу особи, яка про-вадить дізнання, слідчого або суду.

Під місцем постійного проживання підозрюваного чи обвинуваченого слід розуміти той населений пункт, у якому він за певною адресою має постійне житло, взятий на постійний паспортний і військовий облік, проживає разом із сім’єю. Місце тимчасового знаходження підозрю-ваного чи обвинуваченого — це місце, в якому він пере-буває у зв’язку з проїздом, відрядженням, хворобою, від-пусткою, навчанням тощо.

Закон не передбачає права органів розслідування, про-курора й суду при обранні підписки про невиїзд визна-чати підозрюваному чи обвинуваченому місце прожи-вання на період провадження в справі. Він надає їм лише право заборонити підозрюваному чи обвинуваченому за-лишати місце постійного проживання або тимчасового знаходження без їх дозволу.

Дозвіл відлучитися з місця постійного проживання або тимчасового знаходження є необхідним у випадках постійного або тимчасового переїзду в інший населений пункт чи в іншу місцевість. При переїзді в межах місця проживання (в зв’язку з одержанням, обміном, найман-ням квартири тощо), вказаного в підписці, дозволу не потрібно, але про зміну адреси підозрюваний чи обвинувачений повинні повідомити орган, у провадженні якого перебуває кримінальна справа. їхня тривала відсутність за адресою, вказаною в підписці, без повідомлення про це відповідному органу вважається порушенням підписки.

Якщо підозрюваний або обвинувачений порушить да-ну ним підписку про невиїзд, то вона може бути замінена більш суворим запобіжним заходом. Про це їм повинно бути оголошено при відібранні підписки про невиїзд [14,c. 450].

2.2 Особиста порука.

Особиста порука полягає у відібранні від осіб, що заслуговують довір’я, письмового зобов’язання про те, що вони ручаються за належну поведінку та явку обвину-ваченого за викликом і зобов’язуються при необхідності доставити його в органи дізнання, попереднього слідства і суду на першу про це вимогу. Поручителів не може бути менше двох. Поручитель повідомляється про суть справи, в якій обирається запобіжний захід, а також поперед-жається про те, що коли обвинувачений ухилиться від слідства і суду, то на поручителя може бути накладене грошове стягнення до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 1 і 2 ст. 152 КПК).

Поручителями можуть бути тільки особи, які заслуго-вують довір’я органів розслідування й суду, тобто грома-дяни, які завдяки своїм високим моральним якостям, чесним ставленням до праці й виконанням громадських обов’язків мають авторитет у колективі чи за місцем проживання і можуть забезпечити належну поведінку та явку обвинуваченого за викликом згаданих органів. За необхідності вони можуть витребувати характеристики, довідки, які містять основні відомості про поручителя. Ці документи додаються до справи.

Особиста порука застосовується тільки за клопотан-ням або згодою поручителів. Громадяни, які виявили бажання взяти на себе відповідне зобов’язання, повинні подати про це письмову заяву органу дізнання, слідчому чи суду, які після перевірки даних про особу поручителів та їх стосунки з обвинуваченим вирішують