справи, притяг-нення як обвинуваченого, обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, копії протоколів затримання та допиту підозрюваного чи обвинуваченого. У разі необхід-ності суддя може витребувати й інші матеріали, зокрема про сімейний стан і стан здоров’я заарештованого. Осо-би, які оскаржили санкцію прокурора на арешт, мають право разом зі скаргою подати до суду будь-які доку-менти, які на їхню думку будуть мати значення для правильного та об’єктивного розгляду скарги [5]. Про час розгляду скарги суддя повідомляє прокурора, який вправі взяти участь у розгляді скарги і висловити свої доводи. У разі необхідності в судовому засіданні заслуховуються пояс-нення заарештованого, його захисника, законного пред-ставника.
Розглянувши скаргу, суддя залишає її без задоволення або скасовує санкцію на арешт. В останньому разі за-арештований підлягає негайному звільненню з-під варти, а особа, у провадженні якої знаходиться справа, зобов’я-зана протягом доби з моменту одержання постанови судді вирішити питання про обрання іншого запобіжного захо-ду. Постанова судді надсилається особі, у провадженні якої знаходиться справа, прокуророві, який дав санкцію на арешт, та особі, яка подала скаргу. Оскарженню в касаційному порядку вона не підлягає.
Постанова про застосування як запобіжного заходу взяття під варту виконується органом, який обрав цей захід. У необхідних випадках він вправі доручити вико-нання постанови органам внутрішніх справ. Один при-мірник постанови з санкцією прокурора направляється разом із заарештованим у відповідне місце попереднього ув’язнення для виконання.
Виконання постанови (ухвали, вироку) про застосу-вання взяття під варту полягає в затриманні обвинуваче-ного (підозрюваного) й доставлення його під вартою до місця попереднього ув’язнення. Постанова (ухвала, ви-рок) перед виконанням оголошується обвинуваченому (підозрюваному), що засвідчується його підписом на цьо-му документі. Виконання цих документів оформляється протоколом, у якому вказується: хто, коли (час, дата), де, на якій підставі заарештував обвинуваченого; прізвище, ім’я та по батькові, рік народження, місце роботи і про-живання обвинуваченого; які документи, ордени, медалі, цінності, зброю, особисті речі у нього вилучено, їхні номери, прикмети, найменування. Протокол підписують особа, яка провадила арешт, і заарештований.
Якщо виконання провадять органи внутрішніх справ, копія про-токолу направляється тому органу, за дорученням якого вони діють. До протоколу додаються вилучені при арешті особисті документи, ордени, медалі, цінності, зброя тощо.
Прокурор вправі в письмовій формі запропонувати слідчому, органу дізнання скасувати обраний запобіжний захід або замінити його іншим, чи обрати запобіжний захід, якщо він не був обраний. Така пропозиція для слідчого, органу дізнання є обов’язковою і її належить негайно виконати [2, ч. 3 ст. 165].
Запобіжний захід скасовується або змінюється, коли відпаде необхідність у запобіжних заходах взагалі або в раніше обраному запобіжному заході. Це провадиться за мотивованою постановою слідчого, органу дізнання, про-курора, судді, ухвалою або вироком суду. Копія поста-нови слідчого, органу дізнання надсилається прокуророві, бо він здійснює нагляд за закон-ністю обрання, зміни і скасування ними запобіжних за-ходів.[6, с.10]
Запобіжний захід, який був обраний прокурором або за його санкцією чи вказівкою, слідчий, орган дізнання можуть скасувати або змінити тільки за згодою прокурора. Для прокурора вищого рівня й суду, в провадженні якого знаходиться справа, такої згоди не потрібно.
Запобіжний захід, обраний судом, може бути скасо-ваний або змінений судом, а в разі направлення справи для провадження розслідування —також прокурором або за його згодою слідчим, органом дізнання.
Запобіжний захід скасовується при закритті кримі-нальної справи, при постановленні виправдувального вироку, а також вироку, який звільняє підсудного від відбування покаран-ня або засуджує його до покарання, не пов’язаного з позбавленням волі; якщо підсудний перебуває під вар-тою, суд негайно звільняє його з-під варти в залі судового засідання. Однак при умовному засуд-женні до позбавлення волі з обов’язковим залученням засудженого до праці суд з урахуванням особи та обста-вин справи вправі, а не зобов’язаний, звільнити засудже-ного з-під варти [2, ч. 2 ст. 342].
Постанова органу дізнання, слідчого, прокурора, суд-ді, вирок та ухвала суду про обрання, зміну або скасуван-ня запобіжного заходу повинні бути оголошені обвинува-ченому, а також доведені до відома особистих чи гро-мадських поручителів, командування військової частини, батьків, опікунів, піклувальників чи адміністрації дитячої установи.
При скасуванні або зміні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту копія постанови, вироку чи ухвали над-силається адміністрації місця попереднього ув’язнення і підлягає виконанню негайно після її надходження [4, ч. 4 ст. 20].
Висновки
Отже, запобіжні заходи — це така сукупність заходів процесуального примусу, яка застосовується орга-нами дізнання, слідчими, прокурорами й судами до об-винувачених, а у виняткових випадках — до підозрю-ваних з метою перешкодити їм скритися від слідства й суду, заважати встановленню істини в кримінальній спра-ві, займатися злочинною діяльністю, ухилитися від вико-нання вироку
Підставою для застосування запобіжного заходу є на-явні в кримінальній справі докази, які вказують на те, що обвинувачений може ухилитися від слідства й суду або виконання вироку, перешкодити встановленню істини чи займатиметься злочинною діяльністю.
Вказані запобіжні заходи відповідно до ст. 148 КПК обира-ються до підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого з метою: 1) запобігти спробам цих осіб ухилитися від діз-нання, слідства або суду; 2) не допустити, щоб вказані особи пе-решкоджали встановленню істини у кримінальній справі; 3) за-побігти злочинній діяльності; 4) забезпечити можливість вико-нання процесуальних рішень.
Підписка про невиїзд полягає у відібранні від підоз-рюваного чи обвинуваченого письмового зобов’язання не відлучатися з місця постійного проживання або з місця тимчасового знаходження без дозволу особи, яка про-вадить дізнання, слідчого або суду.
Особиста порука полягає у відібранні від осіб, що заслуговують довір’я, письмового зобов’язання про те, що вони ручаються