КУРСОВА РОБОТА

з конституційного права

на тему:

„Конституційно-правові засади правосуддя в Україні"

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………..3

Розділ 1. Органи судової влади (правосуддя). Поняття,
суть, види і призначання……………………...…5

Розділ 2. Суть повноважень і діяльності Конституційного Суду України……………….12

Розділ 3. Основні завдання і повноваження (функції)
судів загальної юрисдикції…………………….15

Висновки……………………………………………………..24

Перелік використаних джерел……………………………...25

Вступ

Функцію здійснення правосуддя держава покладає виключно на суди. Вони є органами судової влади, яка згідно зі ст. 6 Конституції діє самостійно і незалежно від законодавчої і виконавчої влади. Інші органи державної влади і посадові особи не вправі переймати на себе функцію і повноваження, які є компетенцією органів правосуддя, також неможливе створення надзвичайних та особливих судів. Виключно суди виконують примусові повноваження державної влади, у законному порядку визнають особу винною у вчиненні злочину та піддають її кримінальному покаранню. Призначенням судів є здійснення захисту гарантованих Конституцією кож-ному прав і свобод (ст. 55). Роль суду стосовно цього значно підвищено новим положенням про те, що компетенцію суду поширено на всі правовідносини, що виникають у державі. Завданнями судів як органів судової влади є також захист конституційного ладу України, забезпечення дотримання законності і справедливості при виконанні і застосуванні законів та інших нормативно-правових актів.

Наділяючи суддів незалежністю при здійсненні правосуддя, Конституція закріплює основні гарантії цього. Серед них важливими є новий порядок обрання суддів усіх ланок Верховною Радою і обіймання ними посади безстрокове (крім суддів, які призначаються на посаду вперше, а також суддів Конституційного Суду). Це - реальні гарантії незалежності суддів як суб’єктів конституційного права, які мають звільнити їх від впливу місцевих органів виконавчої влади і сприяти підвищенню авторитету суддів - носіїв судової влади.

Тема курсової роботи є надзвичайно актуальною, оскільки охоплює широке коло питань, пов'язаних з організацією судової влади в Україні. Крім того, одним із її завдань є вироблення реальних пропозицій, орієнтованих на необхідність вдосконалення чинного законодавства України, що регулює дане питання. Варто звернути увагу і на недостатній рівень теоретичного вивчення проблем організації та діяльності судової гілки влади.

Мета даної роботи полягає в тому, щоб на підставі комплексного аналізу конституційного права України з’ясувати статус, а також особливості діяльності Конституційного Суду України, Верховного Суду України, спеціалізованих, апеляційних та місцевих судів.

Завдання курсової роботи:

визначити поняття суть і види органів правосуддя в Україні;

з’ясувати роль і призначення судових органів;–

розкрити правове регулювання їх діяльності;–

проаналізувати порядок формування судових органів;

охарактеризувати функції та повноваження Конституційного Суду України;

з’ясувати завдання і повноваження судів загальної юрисдикції.

Об’єктом дослідження виступають державно–правові відносини у сфері організації діяльності судової гілки влади в Україні.

Теоретичною основою роботи послужили нормативно-правові акти України, а також публікації та монографії українських і зарубіжних авторів у галузі конституційного права.

Розділ 1. Органи судової влади (правосуддя). Поняття, суть, види і

призначення

У кожній державі існує система державних органів, які здійснюють правосуддя. Сам інститут правосуддя виник надзвичайно давно, як свідчить історія, ще в родовому або клановому суспільстві. Судові функції тоді здійснювали загальні збори всіх дорослих членів роду, рада старійшин або глава роду — патріарх. Із виникненням держави і державних органів влади правосуддя здійснювалось окремими державними органами і посадовими особами. Наприклад, у Стародавній Греції за часів Солона судові функції здійснювала геліея - суд присяжних, яка мала право вето на законодавчі пропозиції народних зборів. Вона здійснювала судові функції з політичних, релігійних та багатьох інших питань, розглядала скарги на рішення інших судових інстанцій. Значною мірою мав судові функції також ареопаг, який складався з архонтів - владних і колишніх. Ареопаг розглядав справи про навмисне вбивство, завдання тілесних ушкоджень з метою позбавлення життя, про підпали, отруєння, які закінчилися смертю. В абсолютних або теократичних монархіях стародавнього світу правосуддя здійснювали часто самі монархи чи призначені ними судді з найбільш досвідчених і грамотних чиновників, священнослужителів або інших людей, які знали закони і право.

Отже, правосуддя має надзвичайно довгу історію. Воно виникло з потреби розглядати різні спори між громадянами цивільного і господарського характеру та вирішувати кримінальні справи за скоєння тих чи інших злочинів або завдання шкоди особі, державі, суспільству. Правосуддя було спрямоване на зміцнення правопорядку, існуючого державного режиму, на забезпечення справедливості в суспільстві, на конкретизацію правового регулювання суспільних правовідносин, на покарання винних у скоєнні злочинів і на профілактику різних правопорушень, злочинів тощо [6, c.167].

У різні історичні епохи і в різних видах і типах держави були різними роль і призначення судових органів і правосуддя. У класових суспільствах судові органи стояли на захисті прав та інтересів пануючих класів або соціальних груп чи станів, які перебували при державній владі або посідали панівне становище в суспільстві. В умовах антидемократичних режимів судові органи прямо виражали і захищали потреби та інтереси цих політичних і державних режимів, і в умовах таких режимів правосуддя перетворювалося на розправу над своїми політичними противниками (опонентами), над інакомислячими. У цих випадках правосуддя переставало виконувати своє призначення — творити правильний, праведний і справедливий суд, перетворюючись на свою протилежність і чинячи несправедливий, неправедний і неправильний суд. Внаслідок такої антиправової діяльності судових органів в суспільстві збільшувалося беззаконня, ширилися корупція, зловживання своїми повноваженнями органів державної влади і службових осіб, розквітали бюрократія, формалізм, безвідповідальність службових осіб та безкарність окремих злочинців тощо. За таких режимів правосуддя і всі судові органи повністю залежні від найвищих органів державної влади і службових осіб. За антидемократичних режимів судові органи і судді вимушені керуватися