суддів. Додаткові вимоги до окремих категорій суддів щодо стану, віку та їхнього професійного рівня встановлюються законом. Професійні судді не можуть належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої. Тож правосуддя в Україні здійснюють професійні судді, а у визначених законом випадках - народні засідателі та присяжні. Суду присяжних засідателів в Україні поки що не створено.
У ст. 148 Конституції закріплено основні принципи формування Конституційного Суду України. Конституційний Суд України складається з 18 суддів. Він формується Президентом України, Верховною Радою України та з’їздом суддів України, які призначають по шість суддів Конституційного Суду України. Суддею Конституційного Суду може бути громадянин, який на день призначення досяг сорока років, має вищу юридичну освіту і стаж роботи за фахом не менше десяти років, проживає в Україні протягом останніх 20 років і володіє державною мовою. Суддя Конституційного Суду призначається на 9 років без права бути призначеним на повторний строк. Голова Конституційного Суду обирається на спеціальному пленарному засіданні Конституційного Суду зі складу суддів Конституційного Суду таємним голосуванням лише на один трирічний строк [1,c.148]. Отже, Конституційний Суд України формується, власне, трьома гілками влади: парламентом, Президентом і з’їздом суддів України. Такий принцип формування виражає певною мірою принцип справедливості, довіру до такого складу суду, його професійність і компетентність тощо.
Судові органи держави завжди виражають і реалізують ту чи іншу політику держави, яка відображається в системі права і законодавства, здійснюють відповідні завдання і функції держави та державної влади в цілому, яка спрямована на зміцнення безпеки громадян, законності й правопорядку, захисту державного і конституційного ладу, конкретизації правового регулювання різноманітних суспільних правовідносин, державної охорони різних матеріальних і культурних або духовних цінностей суспільства. Органи правосуддя належать до системи правоохоронних органів, тому за своєю суттю і призначенням вони зобов’язані охороняти всю систему права і законодавства від грубих порушень, відновлювати втрачені права і свободи, бути на сторожі захисту суб’єктивних прав і свобод громадян, юридичних осіб, державних органів, держави і суспільства. Судові органи іноді називають органами юстиції або органами правосуддя. Суть органів суду зводиться до того, щоб творити правильний і справедливий суд, відповідно до принципів і законів права. Таке загальне призначення органів юстиції та, зокрема, органів правосуддя в системі вищих і місцевих державних органів влади та управління, органів місцевого самоврядування.
Органи правосуддя у більшості країн світу, де існують система писаного права і поділ державної влади (повноважень), не мають права творити закони та інші нормативні акти, здійснювати виконавчо-розпорядчу діяльність у сфері управління різними виконавчими органами державної влади, управління різними галузями народного господарства тощо. Усі ці повноваження відповідно до Конституції виконують вищі органи законодавчої та виконавчої влади і глава держави — президент. Вони не виносять рішень і не клопочуться безпосередньо реалізацією питань внутрішньої та зовнішньої політики держави і державних органів влади. Вони, відповідно до своєї суті й соціального призначення, повинні реалізувати державно-правову політику у сфері правосуддя, у вирішенні всіх спірних питань, які виникають між різними державними органами, юридичними та фізичними особами - громадянами або іноземцями, особливо у сфері суб’єктивних прав і свобод, повноважень тощо. Водночас кожний із судових органів влади (правосуддя) має свої конкретні повноваження, свій юридичний статус і посідає своє особливе місце в системі судових органів. Коротко розгляньмо суть цих повноважень і конкретних завдань та функцій [12,c.340].
Розділ 2. Суть повноважень і діяльності Конституційного Суду України.
Відповідно до статей 150-152 Конституції України і Закону України «Про Конституційний Суд України» від 16.10.1996р. Конституційний Суд України уповноважений цими законами (парламентом і Президентом, які прийняли і підписали ці закони) вирішувати такі основні питання: 1) про конституційність (відповідність Конституції України) законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим; 2) питання відповідності Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, які вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов’язковість (або ратифікацію); 3) додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту в межах, визначених ст. 111 та ст. 151 Конституції України; 4) офіційне тлумачення Конституції України і законів України [5, cт.13-15].
У ст. 40 Закону України «Про Конституційний Суд України» конкретизовано, що суб’єктами права на конституційне подання з питань прийняття рішень Конституційним Судом України у випадках, передбачених п. 1 ст. 13 цього Закону, є Президент України, не менш як 45 народних депутатів України (підпис депутата не відкликається), Верховний Суд України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Верховна Рада Автономної Республіки Крим. Аналогічне положення закріплено в ст. 150 Конституції України.
У ст. 41 Закону України «Про Конституційний Суд України» закріплено, що суб’єктами права на конституційне подання з питань дачі висновків Конституційним Судом України у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 ст. 13 цього Закону, є: за п. 2 (про відповідність Конституції України, чинних міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для подання згоди на їх обов’язковість) - Президент України і Кабінет Міністрів України; за п. З (додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту