В країнах соціалізму, де влада будувалася за прин-ципом єдності влади, а не її розподілу, потреби у існу-ванні органу конституційної юрисдикції не було. Вся влада належала радам, а відносини між радами будува-лись за принципом централізму: рада вищого рівня мала право скасовувати рішення ради нижчого рівня.

З проголошенням Україною незалежності, внесенням відповідних змін до Конституції та прийняттям Закону «Про Конституційний Суд України» в 1992 році в Україні була в основному підготовлена законодавча база для утворення Конституційного Суду. Було навіть обрано Голову Конституційного Суду України, але сформувати Конституційний Суд Верховна Рада 12-го скликання не змогла.

Лише після прийняття в 1996 році нової Конституції формування Конституційного Суду стало реальним, і нині в Україні діє Конституційний Суд України, голов-ним завданням якого є гарантувати верховенство Кон-ституції України як Основного Закону держави на всій території України.

Конституції багатьох країн розглядають конститу-ційні суди як органи правосуддя. Конституція України, визначає, що судочинство в Україні здійснюється Конституційним Судом та судами загаль-ної юрисдикції. Тому є підстави вважати, що Консти-туційний Суд поруч з судами загальної юрисдикції скла-дають самостійний вид державної влади— незалежну судову владу.

Необхідно відмітити у зв’язку з цим, що Консти-туційний Суд як спеціалізований орган конституційної юрисдикції має як спільні, так і відмінні риси від судів загальної юрисдикції. Діяльність конституційних судів здійснюється в певних процесуальних формах, що збли-жує їх з судами загальної юрисдикції. Спільними для них є більшість принципів судочинства. Закон про Кон-ституційний Суд України передбачає, що діяль-ність Конституційного Суду ґрунтується на принципах верховенства права, незалежності, колегіальності, рівно-правності суддів, гласності, повноти і всебічності роз-гляду справ та обґрунтованості прийнятих ним рішень. Законодавство деяких країн вводить обмеження на за-стосування, наприклад, таких принципів як гласність і змагальність. [2, ст. 4]

Відрізняються конституційні суди від судів загальної юрисдикції за способом їх формування, складом і, го-ловним чином, за характером справ, які вони вирі-шують. Предметом розгляду конституційних судів є кон-ституційні питання.

Незалежно від формального визначення правової природи конституційних судів, сама назва цих орга-нів свідчить про те, що вони розглядаються як особ-ливі органи правосуддя. Конституція України виділяє норми про Конституційний Суд України в окремий розділ. Цим підкреслюється значення Конституційно-го Суду як спеціального органу конституційної юрис-дикції.

Розділ 2: Склад і структура Конституційного Суду.

Відповідно до ст. 148 Конституції України, Конституційний Суд складається з 18 суддів. Президент України, Верховна Рада України, з’їзд суддів призначають по 6 суддів Конституційного Суду України. Суддею Конституційного Суду України може бути громадянин України, який на день призначення досяг сорока років, має вищу юридичну освіту і стаж роботи за фахом не менш як десять років, проживає в Україні протягом останніх двадцяти років та володіє державною мовою. Судді Конституційного Суду не можуть належа-ти до політичних партій та профспілок, мати представ-ницький мандат, брати участь у будь-якій політичній діяльності, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, вик-ладацької та творчої. [1,ст.148]

Чисельний склад членів спеціалізованих органів конституційного правосуддя в зарубіжних краї-нах — від 6 до 19. Чисельність цих органів визначається, як правило, конституціями. Це має важливе політичне значення, тому що при зміні політичного курсу утруд-нює можливість відповідним політичним силам в своїх інтересах збільшувати кількість членів Конституційного Суду, оскільки для цього потрібно буде внести зміни до Конституції.

Суддя Конституційного Суду України призначається на дев’ять років без права бути призначеним на повтор-ний строк. Максимальний термін перебування на цій посаді, згідно з законодавством інших країн, не переви-щує 12 років. Лише в деяких державах конкретний строк зайняття посади члена конституційного суду не встанов-люється, а обмежується лише досягненням певного віку. Іноді передбачається навіть ротація членів конституційного суду на одну третину або половину через певну кількість років.

Досвід інших країн свідчить про різноманітність спо-собів формування спеціалізованих органів конституцій-ного правосуддя. У деяких країнах вони обираються парламентами. В інших — двома гілками влади: законодавчою і виконавчою. У третій групі країн вказані органи формуються трьома гілками влади: зако-нодавчою, виконавчою і судовою. Формування органів конституційного правосуддя різними гілками влади має на меті забезпечити їх незалежність і попередити мож-ливість підпорядкування одній з них.

Відповідно до ст. 6 Закону України “Про Конституційний Суд України” Президент України попередньо проводить консуль-тації з Прем’єр-міністром та Міністром юстиції щодо кандидатур на посади суддів Конституційного Суду. При-значеною на посаду судді Конституційного Суду вважа-ється особа, про призначення якої видано Указ Прези-дента України, скріплений підписами Прем’єр-міністра та Міністра юстиції. [2,ст.6]

Згідно ст. 7 Закону, Верховна Рада України призначає суддів Консти-туційного Суду таємним голосуванням шляхом подання бюлетенів. Пропозиції щодо кандидатур на посади суд-дів Конституційного Суду вносить Голова Верховної Ра-ди, а також може вносити не менш як 1/4 народних де-путатів України від конституційного складу Верховної Ради» Призначеними на посади суддів Конституційного Суду вважаються кандидати, які набрали найбільшу кількість голосів депутатів, але більше половини голосів депутатів від конституційного складу Верховної Ради України. [2,ст.7]

Ст. 8 Закону зазначає, що з’їзд суддів України за пропозицією делегатів з’їзду відкритим голосуванням більшістю голосів присутніх де-легатів з’їзду визначає кандидатури на посади суддів Конституційного Суду для включення в бюлетені для та-ємного голосування.