В наведених положеннях, на думку В.Скоморохи, існують прогалини. Щодо порядку призначення суддів Конституційного Суду України Верховною Радою України, то ст. 7 Закону не містить будь-якого припису щодо того, хто подає кандидатури на посади суддів Голові Верховної Ради України чи народним депутатам України.

Світовий досвід формування органів конституційної юрисдикції свідчить про широке залучення до участі у формуванні Конституційних Судів вищих судових органів, прокуратури, наукових та навчальних закладів тощо. Наприклад, у Російській Федерації пропозиції Прези-денту РФ можуть вноситися членами (депутатами) Ради Федерації і депутатами Державної думи, законодавчими (представницькими) органами суб'єктів РФ, вищими судовими органами і федеральними юридичними відомствами, всеросійськими юридичними товариствами, юри-дичними науковими та навчальними закладами. Це дає можливість забезпечити збалансований склад Конституційного Суду, який є рівною мірою віддаленим від інших гілок влади і виступатиме неупередженим арбітром у спорах між ними. [6,с.400]

У разі припинення повноважень судді Конститу-ційного Суду відповідно Президент України, Верховна Рада України у місячний строк, а з’їзд суддів України у тримісячний строк призначають іншу особу на цю посаду.

Суддя Конституційного Суду вступає на посаду з дня складення ним присяги судді Конституційного Суду на засіданні Верховної Ради, яке проводиться за участю Президента України, Прем’єр-міністра, Голови Верхов-ного Суду не пізніше як через місяць після призначення суддею Конституційного Суду.

Голова Конституційного Суду обирається на спеці-альному пленарному засіданні Конституційного Суду зі складу суддів Конституційного Суду лише на один три-річний строк таємним голосуванням шляхом подання бюлетенів з будь-яким числом кандидатур, запропоно-ваних суддями Конституційного Суду. Головою Консти-туційного Суду вважається обраний кандидат, за якого проголосувало більше половини конституційного складу суддів Конституційного Суду. Обрання Голови Консти-туційного Суду самими членами Конституційного Суду є додатковою гарантією незалежності Конституційного Суду від інших гілок влади.

Голова Конституційного Суду має двох заступників, які обираються за пропозицією голови Конституційного Суду лише на один трирічний строк таємним голосу-ванням шляхом подання бюлетенів.

Судді Конституційного Суду при здійсненні своїх повноважень є незалежними і підкоряються лише Кон-ституції України та керуються Законом про Консти-туційний Суд України, іншими законами України, крім тих законів або їх окремих положень, що є предметом розгляду Конституційного Суду України.

Особа судді Конституційного Суду України є недо-торканною. А це означає, що суддя Конституційного Суду не може бути затриманий чи заарештований без згоди Верховної Ради України до винесення обвинувального вироку суду. Суд-ді Конституційного Суду не несуть юридичної відпо-відальності за результати голосування або висловлюван-ня у Конституційному Суді та в його колегіях, за винят-ком відповідальності за образу чи наклеп при розгляді справ, прийнятті рішень та дачі висновків Конститу-ційним Судом України.

Відповідно до ст. 126 Конституції України повноваження судді Конституційного Суду припи-няються у разі: закінчення строку призначення;

досяг-нення суддею шістдесятип’ятирічного віку;

неможли-вості виконувати свої повноваження за станом здоров’я;

порушення суддею вимог Закону про заборону політич-ної діяльності та виконання іншої оплачуваної роботи;

порушення суддею присяги; набрання законної сили об-винувальним вироком щодо нього;

припинення його громадянства;

визнання його безвісно відсутнім або ого-лошення померлим;

подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням. [1,ст.126]

Розділ 3: Функції Конституційного Суду України.

3.1 Основні повноваження Конституційного Суду

Основний Закон закріпив такі функції Конституційного Суду Украї-ни – вирішення питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

Згідно з Конституцією України, Зако-ном про Конституційний Суд України до повно-важень Конституційного Суду належить прийняття рі-шень і дача висновків у справах щодо:

1) конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, ак-тів Кабінету Міністрів України, правових актів Верхов-ної Ради Автономної Республіки Крим;

2) відповідності Конституції України чинним міжна-родним договорам України або тим міжнародним дого-ворам, що вносяться до Верховної Ради для надання згоди на їх обов’язковість;

3) додержання конституційної процедури розсліду-вання і розгляду справи про усунення Президента Ук-раїни з поста в порядку імпічменту;

4) офіційного тлумачення Конституції та законів Ук-раїни. [10,с.41]

З огляду на це, слід застерегти від думки, нібито Конституційний Суд України може і повинен вирішувати всі проблеми або навіть більшість з них. І у державних органах, що звертаються до Суду, і в громадській свідомості має закріпитися правильне ставлення до того, що може і чого не може Конституційний Суд України. Насамперед він не повинен підміняти законодавця. Суд покликаний вирішувати спірні правові питання, але не політичні конфлікти, які в основі своїй виходять за правові рамки.

На жаль, Суд не уникнув роботи в режимі “пожежної команди” в період передвиборної кампанії у березні 1998 р. Досить згадати, що Суд двічі розглядав питання конституційності та офіційного тлумачення Закону України “Про вибори народних депутатів України” від 24 вересня 1997 р. Два наступні рішення стосувалися конституційності Постанови Верховної Ради України “Про порядок проведення виборів депутатів міської, районних у місті Києві рад та міського голови у місті Києві”, а також офіційного тлумачення окремих положень Закону України “Про статус депутатів місцевих рад народних депутатів”. Приймаючи рішення неза-довго до дня виборів, Суд вільно чи невільно був утягнутий в політичні процеси. [7,с.43]

У зарубіжних країнах способи визначення компе-тенції органів конституційного контролю залежать від форми здійснення конституційного правосуддя. За аме-риканської форми конституційне правосуддя не виді-ляється із загального правосуддя. В цих країнах законо-давство не визначає спеціальний перелік конституційних справ. Конституційні питання можуть бути в цивільних,